Совість – це почуття, яке відчуває людина при вчиненні злого вчинку. Ми можемо відчути це почуття, коли здійснимо поганий вчинок. Совість не тільки ганьбить людину за скоєне, вона попереджає і недосконалі злі дії. Лише тільки, людина задумає підлість, як тут же починає сумніватися, сперечатися з самим собою, і в кінці кінців, відмовляється від поганого вчинку.
Для того, щоб як можна краще зрозуміти, що таке совість, звернемося до роману А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Головний герой, після дуелі з Ленським починає відчувати душевні муки. Йому стає страшно подумати, що він власними руками вбив свого ще молодого, легковажного одного. В результаті, Євгеній Онєгін їде з міста, тому що совість не дає йому спокою. Пізніше про цей момент він згадує і в листі до Тетяни: «Ще одне нас розлучило, / Нещасною жертвою Ленський впав».
Ми також бачимо, що совість могла і зовсім запобігти дуель між головним героєм і Ленським. Онєгін вже тоді відчував, що надходить не правильно, чув голос совісті. На доказ ми можемо прочитати рядки роману: «…Він звинувачував себе у чому: /По-перше, він вже був неправий, / Що над любов’ю боязкою, ніжною / Так пожартував вечор недбало…». Тим не менш Онєгін все ж вистрілив, бачачи наполегливість Ленського. І далі, коли він зрозумів, що потрапив і вбив колишнього друга, він відійшов з содроганьем. На його душу ліг важкий камінь, викривала його совість.
Нерідко совість рятує людей від вчинення тяжких злочинів, розплату за які вони несли б все життя, якщо не фізичну, то точно духовну, яка іноді, набагато більше пригнічує людину. Совісна людина – це завжди правильний чоловік. Слухаючи голос совісті, ми можемо зрозуміти, що добре, а що погано. Як можна і потрібно робити, а як ні в жодному разі не можна.
Таким чином, можна зробити висновок, що совість – це відчуття людини, яке здатне захистити його від безлічі бід, укладених в злих вчинках. Вона як компас у капітана корабля, допомагає людині пройти крізь океан злих вчинків і стати на правильний шлях.
