Твір «Полтава» написана Пушкіним у жанрі віршованої поеми. Пушкін назвав її так, тим самим вказуючи на подвиг не однієї людини, а подвиг російського народу. Головна тема поеми – здатність російського народу відстояти свою незалежність під керівництвом царя-реформатора Петра Першого.
Поет змальовує образ Петра з притаманною йому урочистістю і одухотворением, тільки світлими і радісними фарбами. Молода Росія будувалася і «мужніла з генієм Петра». Настала пора дати рішучий бій свого північного сусіда – Швеції. Вона перешкоджала виходу російського флоту в Балтійське море. До цього часу Петро Перший вже мав досвід переможних битв.
Пушкін в поемі вважає царя військовим генієм – він тактично грамотно розставив російські війська. Петро невіддільний від свого війська і свого народу. Перед початком бою він на коні промчав перед ними, піднімаючи бойовий дух войнов. Поруч з ним його соратники. Пушкін їх називає «пташенята гнізда Петрова, в працях державства і війни». Поет наділяє Петра Першого надлюдськими рисами. Його очі блищать, обличчя його жахливо для ворогів, він рухається швидко, схожий на «божу грозу», йому не терпиться почати бій. На відміну від свого супротивника, короля Карла XII, він був впевнений у нашій перемозі, «поле пожирав очима» і ця впевненість передалася військам. Петро Перший і сам брав участь у битві.
Після переможного завершення битви все, крім розбитих шведів, радісно бенкетують. І знову поет захоплюється благородством Петра. Цар показує зразок душевної щедрості. Він пригощає і своїх військових начальників, і шведських. І піднімає чарку за своїх супротивників, називаючи їх при цьому «своїми вчителями».
Наприкінці твору автор підводить підсумок діянням Петра Першого. Своїми перемогами на благо Росії він ще за життя спорудив собі пам’ятник.
