Твір Підслухана розмова книг у бібліотеці 6 клас з прямою мовою

Було це осіннім жовтневим днем. Я сиділа в бібліотеці і читала книжку, а поруч сиділа моя подруга, граючи в телефон. Вона чекала мене, коли я дочитаю, і ми підемо додому. Коли я майже закінчила читати останню главу, вона подивилася на мене і заявила:

– Навіщо ти взагалі читаєш! Чому б просто не подивитися який-небудь фільм? І все! – Сказати, що я здивувалася, нічого не сказати.

– Бо книги-це прекрасно. – Відповівши трохи грубим голосом.

– Ти поринаєш в інший світ, де ти можеш подорожувати, переживати за людину, закохуватися… Хіба тобі не цікаво?

– Ні, я не читаю і не хочу починати.

– Але ти й не пробувала!

– Пробувала, у шкільному підручнику немає ні чого цікавого.

– Але хіба є, тільки шкільний підручник?

– Ну навіть якщо я і заходила в книжковий магазин, я не бачила книгу з гарною обкладинкою.

– Після цих слів я не стала продовжувати цей нерозважливий розмова. Вставши я пішла до бібліотекаря записувати книги в формуляр.

В цей час моя подруга встала з-за столу і стала ходити між книжкових полиць. Тут вона почула розмову, але людей по близькості не було. Вона зрозуміла , що розмовляють книги .

Перша книга говорила про те, що вона прекрасна, в ній написані самі гарні вірші. Друга книга хвалилася тим, що у неї сама красива обкладинка, а інших книг такої немає. Третя книга говорила, що вона написана самими простими словами, а значить легко і цікаво читається. Тоді четверта книга сказала, що в простоті немає ні чого особливого. Потрібно читати тільки наукову літературу , що б бути розумним і освіченим. У цей момент почала говорити п’ята книга. Сама стара і мудра. Її обкладинка було зовсім не красивою, а сторінки пом’яті і жовті. І тоді вона сказала:

Дивіться також:  Твір на тему найголовніші слова

– Я не можу більше слухати вашу розмову. Я скажу правильну відповідь на ваше запитання.

– Всі затамували подих, і навіть моя подруга, яка слухала все це час.

– Отже, будь-яка книга прекрасно по-своєму. Не важливо, ким вона написана і як. У кожного свої смаки. Хтось любить читати вірші, а хтось прості і легкі розповіді. Найголовніше знайти цю книгу.

Тут моя подруга прокинулася і подивилася на мене. Коли я запитала, що сталося ,вона розповіла мені цю історію. А пізніше і сама почала читати книги.

Твір на тему Підслухана розмова книг

Мітя дуже не любив читати. Він навіть не відкрив жодної книги, які вчителька попросила прочитати на літніх канікулах. І це незважаючи на те, що мама хлопчика була бібліотекарем за професією.

І ось одного разу Мітіної мамі довелося затриматися до пізнього вечора на роботі – через пару днів очікувалася доставка нових книг, і тому потрібно було провести ревізію. А оскільки Митя повертався додому разом з мамою, то і йому довелося коротати вечір в бібліотеці. Кімната була величезна, вся заставлена високими, дістають до стелі, стелажами, на полицях яких зберігалися мільйони книг. Але з-за своєї нелюбознательности і природної ліні Мітя навіть не здогадувався, що його оточують не просто книги, а цілі світу, такі неосяжні і до кінця непізнані.

Коли нудьга все ж таки взяла вгору, Митины очі почали змикатися, і він задрімав. Хлопчика розбудило тихе бурмотіння, доносимое з далекого кута кімнати. Трохи прислухавшись, Митя став свідком вельми цікавого розмови:

«Шановний Ігор Всеволодович, а як пройшов день народження усіма нами гаряче улюбленої Аліси? До нас дійшли чутки, що дівчинка разом з Громозекой рятувала планету від вимирання» – спитав тихий жіночий голосок.

Дивіться також:  Твір на тему Як я зазвичай роблю уроки 5, 7 клас

«Наймиліша фрау Астрід, підкажіть, будь ласка, назву цієї нещасної планети?» – пролунав другий голос, але на цей раз явно чоловічий з приємними нотками баритона.

«Колеіда, дражайший мосьє Жюль. Я теж захоплююся цією дівчинкою, ще зовсім підліток, а яка смілива вже!» – відповів тихий жіночий голос.

«Шановні колеги! Все пройшло просто чудово! – почувся третій голос, теж чоловічий і трохи хриплуватий. – Планета Колеіда врятована. День народження теж відзначили на славу. А як справи у Ваших підкорювачів морських глибин? Як поживає капітан Немо?» – продовжував хриплий чоловічий голос.

«О! Просто чудово! Просто чудово! Наутілус вже….».

«Митя! Мітеньки, прокинься», – хлопчик відкрив очі і побачив маму. Вона вже зібралася йти додому.

По дорозі додому хлопчик розповів мамі про дивній розмові, свідком якого він став, спитав, хто були всі ці люди і про кого вони розмовляли. Можливо цей сон пробудив у хлопчині бажання пізнавати…

6 клас