Було це осіннім жовтневим днем. Я сиділа в бібліотеці і читала книжку, а поруч сиділа моя подруга, граючи в телефон. Вона чекала мене, коли я дочитаю, і ми підемо додому. Коли я майже закінчила читати останню главу, вона подивилася на мене і заявила:
– Навіщо ти взагалі читаєш! Чому б просто не подивитися який-небудь фільм? І все! – Сказати, що я здивувалася, нічого не сказати.
– Бо книги-це прекрасно. – Відповівши трохи грубим голосом.
– Ти поринаєш в інший світ, де ти можеш подорожувати, переживати за людину, закохуватися… Хіба тобі не цікаво?
– Ні, я не читаю і не хочу починати.
– Але ти й не пробувала!
– Пробувала, у шкільному підручнику немає ні чого цікавого.
– Але хіба є, тільки шкільний підручник?
– Ну навіть якщо я і заходила в книжковий магазин, я не бачила книгу з гарною обкладинкою.
– Після цих слів я не стала продовжувати цей нерозважливий розмова. Вставши я пішла до бібліотекаря записувати книги в формуляр.
В цей час моя подруга встала з-за столу і стала ходити між книжкових полиць. Тут вона почула розмову, але людей по близькості не було. Вона зрозуміла , що розмовляють книги .
Перша книга говорила про те, що вона прекрасна, в ній написані самі гарні вірші. Друга книга хвалилася тим, що у неї сама красива обкладинка, а інших книг такої немає. Третя книга говорила, що вона написана самими простими словами, а значить легко і цікаво читається. Тоді четверта книга сказала, що в простоті немає ні чого особливого. Потрібно читати тільки наукову літературу , що б бути розумним і освіченим. У цей момент почала говорити п’ята книга. Сама стара і мудра. Її обкладинка було зовсім не красивою, а сторінки пом’яті і жовті. І тоді вона сказала:
– Я не можу більше слухати вашу розмову. Я скажу правильну відповідь на ваше запитання.
– Всі затамували подих, і навіть моя подруга, яка слухала все це час.
– Отже, будь-яка книга прекрасно по-своєму. Не важливо, ким вона написана і як. У кожного свої смаки. Хтось любить читати вірші, а хтось прості і легкі розповіді. Найголовніше знайти цю книгу.
Тут моя подруга прокинулася і подивилася на мене. Коли я запитала, що сталося ,вона розповіла мені цю історію. А пізніше і сама почала читати книги.
