Літній сад восени
Осінь – це яскравий, але в теж час і сумний період. Своєю красою вона заманює багатьох художників. Багато картин на цю тему присвячено і Бродським. Він прославився своєю картиною «Літній сад восени».
Розглядаючи дану роботу, складно не звернути уваги на красу саду, зображену пізньої осені. Небо вкрите хмаринками, але все одно деньок досить світлий і дуже навіть теплий, гожу. Велика вільна алейка покрита жовтим листям. Не зовсім одягнені, але вже досить обвітрені чагарники підносяться над невеликими фігурами людей, що прогулюються по саду. Не велика порожня альтанка розташована в стороні, притягаючи до себе закоханих парочок для того, щоб вони могли усамітнитися і спокійно поговорити про все на світі, що турбує їх душу, їхні серця.
Крім цього на очі добре кидається, що на головному плані картини зовсім немає людей. Художник дає шанс подивитися і оцінити ще ніким не займану природу. Вивчати гру світла і тіней. А далі, в глибині картини зображена натовп, що складається їх безлічі людей. Де є мама з малюком у колясці, яка не поспішаючи, прогулюється по стежці. Деякі літні люди, сівши на лаву, отримують задоволення від останніх теплих днів, інші ж захоплюються красою навколишньої природи, прогулюючись по вулиці. І адже є чим захоплюватися насправді. Промені сонця миготять на гілках дерев, і від цього залишається приголомшливий гарний візерунок тіні. Сонце осяяна вся природа.
Зображений хороший гожу днину пізньої осінньої пори, яка наповнена теплом і спокоєм. Немає якої-небудь смутку від розуміння того, що скоро настане холод, знову зима, знову стане не затишно, адже до цієї пори залишилося зовсім небагато часу. Навпаки, всі радіють і захоплюються останніми теплими днями.
Твір №2
Жителям Петербурга напевно знайоме це місце. Це одна з алей Літнього саду. На картині зображена широка алея осіннього саду. Точніше сказати, міського парку восени. Це початок осені, так зване «бабине літо». Тепло, сухо, затишно, пахне листям. Деякі їх них вже починають жовтіти і опадати, але ще не облетіли повністю. А ті, які впали на землю, створили на ній жовтий килим. До них ще не дійшли руки двірників.
Картина виглядає як би знизу вгору. Тому, на тлі гуляють людей дерева здаються велетнями, вони наче впираються в осіннє небо, а алея йде в нескінченність. Художник, мабуть, навмисне обрав такий ракурс для своєї картини, щоб показати і товщину стовбурів, і висоту вікових дерев. Праворуч стоїть нефарбована дерев’яна альтанка з драбиною і витіюватими поручнями. У ній можна сховатися від дощу. Але в цей день дощу не передбачається. Небо безхмарне, і по-осінньому висока. Сонце вільно проглядає крізь рідкісну крону дерев. Воно ще гріє землю і все живе на ній.
Алея пустинна, не так вже й багато людей гуляє в цю пору в парку. Але деякі люди все – таки вирішили останні погожі дні провести на природі. Вздовж алеї стоять лавочки. На них сидять люди. Вони підставляють обличчя теплим сонячним променям, як – ніби, ніжаться і купаються в них. Дерева відкидають довгі тіні на широку алею. На передньому плані, якщо придивитися, видно маму, котить коляску з дитиною. Раніше коляски не були такі яскраві, як зараз. Треба пильно вдивитися в картину, щоб побачити сіру коляску серед дерев і тіней від них. Друга дитина в коричневій куртці йде поруч з коляскою. Поруч з ним ще двоє дітей.
Переважаючі кольори на картині – жовтий, коричневий, оранжевий.
Як би було гарно і сонячно, відчувається легка туга за який пішов літа.
Твір по картині Літній сад восени
Багата, яскрава і в той же час сумна і сумна – це осіння пора. Але, незважаючи на це прекрасна пора року так і вабить художників – малювати її. Багато осінніх картин написав і російський художник – Ісаак Бродський, однією з них є «літній сад восени». Створив її автор в 1928 році і зміг передати всю тонкість природи. Все творіння Бродського відрізняються від інших вишуканістю, витонченістю і ясністю образів. Він не малював «загадок», а створював конкретні фіксації реальності, приміром, дана картина це Санк-Питербургский Літній сад восени.
Вдивляючись у цю картину не можна не оцінити красу осіннього саду. Не псують пейзаж навіть похмурі хмаринки, яке затягнули майже все небо і з-за них таки пробиваються промені теплого яскравого сонця. Засипана, жовтим листям широка алея, а по боках стоять напів голі дерева. Ще залишилася мала частина листя на гілках, але з кожним поривом вітру їх стає все менше і менше.
Гуляють люди, на тлі високих, тонких, чорних стовбурів дерев їх фігурки здаються такими маленькими. Кожна гілочка написана з точністю до дрібниці, і як ніби тягнуться до похмурого неба, а їх тіні лягають на землю, утворюючи якусь павутину. Невелика альтанка з аркообразными вікнами стоїть праворуч, так і манить закохані парочки посидіти в сторонці, а до неї йде маленька лестнічка з ажурними поручнями.
Гру світла і осінніх тонів ми можемо спостерігати на передньому плані. Художник зобразив його порожнім, безлюдним для того що б можна було оцінити всю красу природи. Задній план заповнений людьми різних статей і віку до волі тепло одягнених. Приміром, одну з перших ми бачимо маму з коляскою, яка судячи з усього, не поспішаючи гуляє з дитиною. Більш літні люди сидять на лавках і насолоджуються останнім теплом ласкавого сонечка. А деякі не кваплячись просто прогулюються по алеї і милуються чудовою природою.
Все навколо виблискує від осяяння сонця, незважаючи на приглушені тони. Золотисто-жовті тони так і грають різними відблисками від променів пронзающего сонця. Автор змалював яскравий, сонячний осінній день, який наповнює літнім теплом серця людей. На прийдешні холоди і морози немає жодного натяку, навпаки – показано радість тепла хоч і останнім.
Всіх хто був байдужий до осені раніше, ця картина зверне увагу на прекрасну пору і просто змусить закохатися в неї. Не можна одноголосно сказати радісна дана картина чи сумна, автор створив одноголосно і те і інше, чим ще більше зачарував очей глядача.
Опис картини, 7 клас
Задумливий осінній пейзаж Ісаака Бродського пофарбований легкими променями вже не літнього сонця. Для опису багатства природи художник вибрав всього кілька кольорів, посиливши їх звучання нескінченними відтінками, поєднання яких створює обсяг пейзажного змісту і виразну перспективу парковій алеї.
Велич гігантських дерев під небом неосяжним підкреслюють візерунчасті тіні дерев і фігурки безликих перехожих. Світла пляма безлюдній альтанки натякає глядачеві про наближення довгої зими. Пензель майстра написала прекрасну «масляну оду» на полотні, присвячену золотої осені.
7 клас, лист одного.
