Після дощу
Дивлячись на картину Герасимова «Після дощу», відчувається запах свіжого літньої зливи, чути удари крапель про листя дерев. Вся тераса залита світлом і незвичайною чистотою обмитої дощем природи. Відображення предметів в дощовій воді додає картині особливу атмосферу загадковості, романтики та затишку. Так хочеться залишитися на цій терасі, занурившись у цю обстановку безтурботності, вдихати свіже повітря і хоч на мить забути про всі проблеми.
Як реалістично художник передає красу мокрих поверхонь: підлоги, столика, перил, крамничок. В основному творець використовує темні фарби, але крізь склонившиеся під вагою води гілки дерев видніється небо, на якому розсіюються останні хмари. Промінчики проглянувшего сонечка весело грають і іскряться в краплях води. Це надає картині якесь таємниче світіння. Глибоко за деревами, на тлі, видніються споруди. Їх покрівля буквально сяє.
У прозорій вазі на столику, що знаходиться в лівій частині тераси, стоїть букет прекрасних садових квітів. Вони виглядають настільки реальними, що коли дивишся на них, здається, що ось-ось відчуєш тонкий, ніжний аромат, витікаючий від них. Окремо хочеться відзначити те, як художник відобразив прозорість скла, з яких виготовлені ваза і склянку.
Не можна однозначно встановити жанр цієї картини. З одного боку на ній зображений пейзаж, тому що досить велику частину картини займають садові дерева, наслідки стихійного явища в природі. Але з іншого боку – ми бачимо цей прекрасний букет квітів, стіл, на якому лежать опале пелюстки, стакан, який впав під натиском важких крапель води.
Ця картина вражає і змушує задуматися про високе. Думаю, ніхто не зможе залишитися байдужим після перегляду цієї картини.
Твір по картині Після дощу Герасимова 6 клас
Олександр Герасимов – різноплановий художник. В різний час (довоєнний і післявоєнний періоди) він писав портрети перших осіб в Радянській державі, а також зображення природних явищ цікавило майстра. Тема дощу і оновлення природи після нього не нова не тільки в цілому в художньому мистецтві, але й у творчості Герасимова. У студентські роки він зображував дахи будинків і поверхні доріг після дощу. Але це полотно відокремлюється від них.
Враження від картини
Враження від картини суперечливе. Ми бачимо зображення тераси після дощу. Саме це явище природи можна трактувати двояко – це не тільки оновлення природи з надією на її відродження, але й своєрідні небесні “сльози”. Це стихія, з якою непідвладне людині впоратися, він може тільки споглядати, схоронясь в затишному містечку і перечікуючи негоду. Художник як раз і знаходиться в такому місці – ми бачимо зображення його очима з протилежного кута веранди.
В цілому, дощ вносить відчуття дискомфорту в даний простір. Але дискомфорт цей “відчуває” людина і створені ним предмети – ми бачимо, як блищать калюжки на лаві веранди – тепер не присісти на неї; стіл, розташований на вході, як би зустрічаючи гостей, на даний момент не може зібрати їх навколо себе; стакан, що впав від водяної стихії – все це підтвердження безсилля людини перед природними явищами. Одні лише дерева, наситившись живлющою вологою, сяють, відображаючи поступово виходять з-за хмар сонячні промені. Відбувається зміна циклів, одне явище приходить на інше і так було завжди і буде, а природа буде продовжувати жити і тішитись не дивлячись ні на що.
Кольори картини
Колірна гамма, яку вибрав Герасимов, не відрізняється великою різноманітністю, але в її лаконічності багато сенсу. Ми бачимо природні, що зустрічаються в природі кольору. Однак, вони протистоять один одному по насиченості, за присутності в них життя. Стіл і дерев’яна прибудова мають темно-коричневі відтінки, а зрізані квіти у вазі “розбавляють” цю похмурість своєю свіжістю, хоч і колишній: білі, рожеві, ледь вловимі ніжні відтінки, але зелень (листя і стебла квітів) – темніше природних, живих. І скорботу свою колишнього життя на лоні природи, квіти показують опалими пелюстками на столі.
Але в кінцевому підсумку, життя перемагає – планово картина ділиться на дві частини – передній фон з терасою (світ людей) і задній (світ природи), де переважає зелень самих різних відтінків, доводячи, що у природи немає поганої погоди”, що все в ній гармонійно. Ось-ось вийде сонечко і від дощу не залишиться і сліду…
6 клас.
