Церква Покрова на Нерлі
Дивлячись на картину Герасимова «Церква Покрова на Нерлі», всередині виникає безмовне почуття спокою. Поруч з нею, будь-якій людині мистецтва, захочеться творити, надихаючись її видом. Ця церква, що стоїть на пагорбі, що означає повну близькість до Бога, манить перехожих своєю таємничістю, незворушністю і блискучим куполом на світлі. Купол прямо тягнеться до синього неба, демонструючи свою неперевершеність.
Церква збудована з білого каменю, на якому, можливо, видніються маленькі тріщинки з-за минулих років… Але це не заважає білосніжним стін навіювати на відвідувачів теплі і ніжні почуття. На неї падають світлі і чисті промінчики сонця. Вона побудована князем Андрієм Боголюбським, в честь свого сина, загиблого в бою. Може здатися, що церква була збудована разом з пагорбом, аж надто вдалий вийшло поєднання. І нехай на картині будова зображується далеко, але все одно видно всі її найдрібніші деталі, аж до рельєфу на фасаді.
Відображення церкви в біжучому притоці як би дає їй продовження, представляючи себе ще більше і красивіше. Створюється відчуття, ніби вона у відображенні купається в хмарах, які насправді милуються їй зверхньо. Навколо церкви немає ніякої міської суєти. Вона оточена з усіх сторін лише природою, тишею і повною гармонією. Прекрасні берези співають їй свою чарівну трель, огортаючи легким вітерцем. Поряд з пагорбом, стоїть маленький човник, що допомагає перебратися з одного берега на інший. Інакше як дістатися до такої небесної краси? Поблизу дерев, можна спостерігати йдуть людей, явно йшли від церкви. Трохи наблизившись до першого плану, в наш погляд впаде юна дівчина, прижавшая до себе руки, а спідниця розвивається на легкому вітерці… Вона милується красою природи і церкви. Поруч з нею бігає дитина, ще не розуміє всієї краси пейзажу.
Герасимов, малюючи свою картину, бажав передати те теплу пору року і яскравість того дня. Це у нього чудово вийшло. Він підбирав яскраві фарби для всього, що тільки є на картині. Зелена трава, біле, немов вата, небо, білосніжний храм випромінюють теплоту того дня. Картина здатна надихати і викликати захоплення. Саме ці фактори і говорять про професіоналізм художника. Донині, ця картина користується великою популярністю у художників, фотографів, письменників, які використовують її в якості власного джерела натхнення.
Опис 2
Яка ж це гарна картина! В ній стільки світла, стільки ніжних квітів…
Я дуже люблю таку пору року, коли весна переходить у літо. Мені здається, що на картині якраз воно. Зелень ще зовсім свіжа. Дуже яскраво виділяється біла церква. У неї один купол, вона виглядає так суворо й урочисто.
Дуже гарно змальована закрут річки. У воді відображаються хмари, зелень – дуже красиво.
На картині є і герої. На передньому фоні жінка в біло-рожевому. Вона з маленькою дитиною. Може бути, це його перший вихід на прогулянку. Тобто свідомий, не коли він спить у колясці і бачить світ через фіранку. Ось малюк і грає з квітами і травами. Для нього це цілий новий величезний світ.
Справа ще групка людей. Мені здається, що це черниці. Можливо, вони тут по справах храму – обмін досвідом. Або вони просто місцеві черниці, ось і йдуть з ранкової служби на прогулянку.
Зліва на річці навіть човен. В ній нікого немає. Напевно, турист зайшов у церкву.
Поруч з церквою будиночки, дерева. Будиночки яскраві і симпатичні. Зрозуміло, що це не монастир, а церква – поряд з нею живуть люди. Можливо, вони пов’язані з церквою. Вони можуть продавати сувеніри біля входу, пропонувати екскурсії по річці. Або просто це ті люди, яким подобається прекрасний вигляд.
Вдалині видно ще одна каплиця біла з характерним куполом. Загалом, це таке намыленное місце, де багато церковних пам’яток. У сенсі, просто давніх церков, що діють. Ось сюди і їдуть паломники з усього світу. Навіть дивно, що тут поки не видно стоянки для автобусів. Хоча це можуть бути старі часи.
Подобається мені картина. В першу чергу квітами: особливо приємний тут рожевий (в хмарах і в річці). Подобається відчуття спокою і радості, а ще свіжості. Красива і світла картина. Сподіваюся, що на тому місці в реальності так само красиво. І немає туристичних автобусів!
Опис міркування по картині
Цей пейзаж вже захоплює думки і погляд, варто тільки поглянути на картину. Церква, як уособлення спокою й тиші вносить в душу непереборне бажання відвідати її і побувати на службі. Відчути умиротворення, яке дає не тільки зовнішній фасад, але і те оточення природи, яке огортає святу обитель своєю надзвичайною красою.
Автор картини дивним чином використовував відтінки тонів, чаруючих внутрішній світ того, хто вміє милуватися істинною красою. Струмок чистої прозорої води – підтвердження тієї ясності, яку несе церква. Художник зумів зобразити кольорову гаму зелені як фон майбутнього, що несе зародження життя.
Основний мотив картини – церква. Як красуня наречена в білому одязі, що сидить на троні і охороняється самою природою, вона гідно прикрашає пейзаж і несе глибокий зміст в осмисленні світу і буття. Заповітний пагорб, на якому заснована церква, зображений майстром як спеціальний подмосток, здатний зберегти цей пам’ятник від будь-якої небезпеки.
Це всенародне надбання здатне притягнути будь-яка істота, здатне проникнути в її таємниці. Її зовнішній вигляд – це тільки початок того, що здатне викликати певні пориви. Кожен купол церкви несе свою інформацію. Це справжній шедевр мистецтва давнини, де верхній купол тягнеться до неба і завершується склепінням плавного купола, що дає сподівання на заступництво.
Не тільки оточення церкви, але і простір над нею говорить про любов творця картини до свого творіння, куди він вклав свої переживання і емоційний підйом. Красиві переливи небосхилу об’ємно розкривають свою глибину і повноту.
Ця картина підтримує вічність у розумінні сучасного покоління, відбиваючи минуле і зберігаючи його в пам’яті. Таке щедре спадщина російського художника здатне розкрити найкращі якості поціновувачів мистецтва, які будуть милуватися жвавістю його творіння. У ньому дуже яскраво відображено спільне існування вічної природи і творіння людини – найсвятішого місця, де він може залишатися самим собою, розкриваючи всі свої таємниці, мрії і бажання.
Ця картина може втілити мрії кожного, хто не може на власні очі побачити дивовижне будова предків. Варто тільки побачити це твір на полотні – і мрії збулися. Немов людина сам опинився на галявині, поблизу церкви і став свідком рідкісного подарунка, залишеного йому для великого задоволення споглядати диво.
8 клас
Твір опис за картиною Церква Покрови на Нерлі Герасимова
Полотно «Церква Покрова на Нерлі» був написаний художником, який здебільшого писав пейзажі. В них він висловлював скромну, однак, величну красу своєї землі. Прикладом цього є полотно «Церква Покрова на Нерлі». Дивлячись на неї жодна людина не може залишитися байдужим.
Споруджений Храм був за Андрія Боголюбського. В доданні сказано, що князь сильно сумував після загибелі свого сина. В спогад про неї він спорудив Храм, який побудований на березі річки і зачаровує всіх своїм блиском. Не був холодний до такого блиску і сам художник.
На картині в центрі зображена церква в один із сонячних днів. Їй художник відвів найголовніше місце в центральній частині полотна в обіймах шикарною природи, а навколо простягаються неосяжні простори. Сама Церква стоїть на узвишші, наче величний білокам’яний сторож, який звернув свою золоту голову в блакитне небо з білими пишними хмарами. Ці хмари роблять картину абсолютно незвичайною. Виникає таке відчуття, що Храм виникає з землі разом з піднесенням, на якому стоїть. А відблиск у воді – це його незвичайне і загадкове продовження. Церква виглядає, як ніби вона зроблена не майстрами, а створена небесами.
На полотні також видно – прекрасний зелений луг, за яким розкинула свої води блакитна річка.
Річка Нерль тихо пустила свої води навколо Церкви, Човен розгойдується на воді, незважаючи на те, що побачити це неможливо. Це є в уяві глядача. На противолежащими від Церкви березі походжає молода жінка з дитиною. Вдалині видно поля і луки.
При погляді на цей полотно у глядача виникає безліч позитивних почуттів. А дивлячись на саму Церкву роздумуєш про одвічні цінності. На полотні видно, що Храм зображений не сам по собі, він ніби маленький Всесвіт, яку показує художник на своєму полотні. Розкіш сусідить природи лише виділяє витонченість і елегантність Церкви, яку створили людські руки. Будівля здається виразним і піднесеним.
Це полотно дає можливість випробувати задоволення від розглядання Храму, навіть тоді коли власне споглядати його не вдалося.
