Твір по картині Портрет хлопчика Челіщева Кіпренського
На портреті відомого художника Ореста Адамовича Кіпренського зображений дванадцятирічний хлопчик – Олександр Челищев, майбутній кадет Пажеського корпусу, пізніше – герой війни 1812 року і декабрист.
На темному тлі портрета, який приховує практично всю фігуру хлопчика, особливо чітко виділяється його обличчя. Особа не зовсім вже хлопчика, але ще й не хлопця, швидше юнака чи, як казали в часи його життя, отрока.
В усьому його образі відчувається протиріччя – недбалий вихор темних волосся на маківці, розпатлана зачіска, як би натякають, що на портреті дитина, якій в принципі не важлива зовнішність. У той же час волосся на скронях, акуратно покладені в завитки і спадаючі на обличчя юнака, показують, що інтерес до власної зовнішності вже пробуджується.
При першому погляді на картину особливу увагу привертають отрока очі – величезні, карі, глибокі, які дивляться прямо в душу. Напівкруглі досить тонкі брови, надають особі хлопчика трохи здивований, допитливий вигляд. У погляді юнаки, у разлете його брів прозирає дитяча чистота наївність, але в той же час в очах читається мудрість, спокій і впевненість у завтрашньому дні.
Губи хлопчика по-юнацьки пухкі, з невеликою ямкою під нижньою губою і поки ще без прояву легкого гармата над верхньою. У Олександра поки ще по-дитячому пухкі щічки і овал обличчя.
Блідий колір обличчя з ледь помітним рум’янцем говорить про аристократичному походженні хлопчика. Це ж підтверджується поглядом, сповненим гідністю, поставою дитини – рівна спина, розправлені плечі, посадка голови. Прямо-таки військова виправка.
Одягнений юнак по моді того часу – біла сорочка з високим розстебнутим коміром, червоний двобортний жилет з гудзиками, темний, майже чорний сюртук з високим коміром-стійкою і лацканами з гудзиками. Одяг теж говорить про те, що хлопчик вже практично вступив у доросле життя – це не матроска з короткими штанцями, які були популярні у хлопчиків того часу, а цілком собі дорослий гардероб. Червона і біла фарба, використовувана при написанні одягу, допомагає трохи розбавити темний фон портрета, зробити його менш похмурим.
У портреті автору вдалося назавжди закарбувати швидкоплинний перехідний вік і якості, притаманні йому.
