Ось так картина! Все біле, красиве. Це майже чистий аркуш. Ну, тільки намальовані дерева. Я теж так можу! Тут ще фігурки людей і коней є. Але так намалювати я не можу.
Під снігом заховано ціле озеро. За ним навіть є якийсь будиночок і колоди. Схоже все це на справжню греблю, яку люди будували, а не бобри. Але це не гребля.
До речі, це озеро, швидше за все річка. Лід так замерз, що тримає сани, кінь і мужика.
Дерева тут (і ліс теж) не білі. Сніг осипався. На картині світло – день.
Праворуч стоїть хлопець з конем. Він тримає його, щоб кінь не втік. (З самого краю правого кінь залишила щось, чого не напишу.) Напевно, цей хлопець чекає дівчину, яка йде в центрі картини з коромислом. Вона несе воду, а ще щось тримає в руці.
Праворуч дві жінки. Вони розмовляють про щось. У самій вкрай санки. Вона тримає їх за мотузочку. Хоча вони й не можуть від неї втекти! Напевно, вона тільки йшла, тягнула санчата, але ось зупинилася поговорити з іншого. У тій за плечима якась палиця і вузлик. Напевно, вона мандрівниця. Як у казці. І навіть прихована чарівниця.
У всіх одяг теплий, але не яскрава зовсім. Добре, якщо б чоловічки виділялися на білому тлі.
Якщо б можна, то я б їх розфарбував. Додати зеленого, червоного, жовтого. А тут навіть небо зовсім бліде.
Навіть повітря тут трохи білий, ніби змерз. Значить, на картині зовсім холодно. Хоча у чоловічків пар не йде з рота. Художник б намалював. Он ті жінки не просто стоять – дивляться один на одного. Напевно, вони хоч слово сказали один одному. Привіталися. Може бути, що трохи відлига.
Від усього тіні, то є сонце не на самому верху. Я думаю, що ще ранок, не зовсім раннє, але ранок.
Гарна картина, але ось фарб в ній не вистачає. Зовсім зима… Але скоро весна – тут все розтане. Буде багато зелені і квітів. Багато фарб!
