Березовий гай
На картині зображена березовий гай в сонячний літній день. Сонце пробивається крізь листя дерев і лягає на траву мозаїчним килимом. Де промені потрапляють на траву, там вона світло-зеленого кольору. А де немає, там – насиченого зеленого кольору.
Берези ніби йдуть вдалину, ними заповнена вся картина. Створюється відчуття, що стоїш посередині березового гаю. Дерева оточують тебе і права, і зліва. Береза – символ Росії.
Картина явно написана з натури. На передньому плані промальована шорсткість кори. Чітко видно темні вкраплення на білому тлі стовбурів. І трава як справжня, картину так і хочеться погладити руками. Щоб відчути м’якість трави і шорсткість стовбурів дерев.
Здається, що дме легкий теплий літній вітерець. І дерева тремтять зеленими листочками, шепочуться один з одним. Хочеться хоч на хвилинку потрапити туди. Лягти на траву, широко розкинути руки, закрити очі і насолоджуватися спокоєм. Або крізь листя дивитися на далеке синє небо.
Можна лягти на живіт і розглядати кожну травинку, квіточки. Напевно, в траві живуть своїм життям мурахи, цвірчать коники. Я думаю, що в кронах дерев і пташки є. І вони оголошують гай радісними співами.
Видно навіть дрібні білі квіточки в траві між беріз. Ось найкраще місце для відпочинку! Напевно десь поруч є дзюркотливий струмочок. Він просто не потрапив в картину.
Картина написана на рівні людського погляду. Що художник бачив перед собою, то й малював. Ми не бачимо небо і сонце. Вони закриті пишним листям. Але ми знаємо, що день сонячний. Про це говорять сонячні відблиски на траві.
Деякі берізки намальовані парами. Ніби дерева танцюють якийсь російський танець. Швидше за все – хоровод. Ось вони стоять навпроти один одного, немов нахиляються вправо-вліво. Серед цих беріз можна грати в хованки або квачі.
Картина показує, як використовуючи всього чотири кольори – зелений, білий, жовтий, чорний, можна створити шедевр. Зелений колір переважає у картині. Яке багатство відтінків і тонів! Від ніжно-зеленого до темно-зеленого відтінку. Картина написана з любов’ю до свого рідного краю, до Росії. Єсенін назвав її «країною березового ситцю». А Левітан зобразив цю країну фарбами на полотні.
У цій картині кожен російська людина може дізнатися свою березовий гай, свою улюблену берізку. Зелений колір картини благотворно діє на людське око. Зелений – колір життя на землі. Таку картину можна повісити в будь-якому будинку. Вона буде дарувати позитивний настрій людям.
Опис 2
Картину «Березовий Гай» Ісаак Левітан писав чотири роки. Головними героями картини є белоствольные берези. Довга робота над картиною невипадкова. Автор чудово знав з якою ніжністю до берези відноситься російський народ. Наші предки це дерево використовували для численних обрядів. Березу оспівували і поети.
Картина «Березовий гай» залита яскравим світлом. Світ такий реалістичний, що від нього не тільки світло, але й тепло. Так і хочеться впасти на сонячні проталини в траві. Промальовані найдрібніші деталі гаї. Це допомагає подумки перенестися в неї і відчути запахи трави, шелест беріз, погрітися в променях сонця, насолодитися дзижчанням комах. Гай сповнена життя. У ній немає похмурих фарб.
Берези Левітана, як живі. Ось-ось засуваються і заговорять. Вони теж насолоджуються сонячним світлом. Вони гуляють і спілкуються між собою. Якщо прислухатися, то можна підслухати їхню розмову. Берізки не знаходяться в застиглому стані. Рухаються не тільки їх листя, але і як ніби сам стовбур ось-ось зрушиться з місця. Хоча деякі берези стоять по одній, вони не самотні. Вони шукають собі співрозмовника або пару для прогулянки.
На картині намальована не тільки ближня перспектива, але й далека. По гаю хочеться просуватися все далі і далі. По мірі просування ти помічаєш, що берізки всі дуже різні. Ось берізка грайлива, інша серйозна, третя задумлива. А ось дві бовтанки голосно хихикають. Трохи далі видно як одна берізка втішає іншу. Скільки в ній щирості. Берізки дуже схожі на нас, людей. Немає жодної однакової.
Картина захоплює дух. Хочеться бігти по гаю з розкритими обіймами і обійняти кожну берізку. Хочеться притулитися до кожної і вдихнути запах березової кори. Хочеться нагнутися і насолодитися запахами лісових квітів. У березовому гаю хочеться відчувати повноту життя кожною клітинкою свого тіла, хочеться просочитися запахами і враженнями, дихати грудьми і зберегти ці враження восени і взимку, щоб вони зігрівали своїм теплом, ароматом квітів, листя.
Картина «Березовий гай» пройнята російським духом. Левітан пробуджує в своєму творі такі знайомі почуття російського народу. Ця картина спонукає любити і цінувати російську природу. Вона заряджає оптимізмом і енергією.
Найчастіше задають у 7 класі.
