Мішків – Золота осінь в Карелії
В осінній час пейзажі природи так прекрасні і наповненими багатьма відтінками, що поети присвятили осені свої вірші, художники відображають її зовнішній вигляд у фарбах своїх полотен. Але при цьому кожен знаходить у барвах осені свій настрій.
Хотілося б визначити й відобразити, в чому полягає наповненість і натхнення осінньої природи в Карелії, яке так точно і уважно висловив у своїй картині «Золота осінь в Карелії» один з професійних пейзажистів Росії – Василь Васильович Мішків.
Карелію художник відвідував чотири рази (1951, 1952, 1954 та 1956 роках). Мені здається, що він приїжджав в Карелію, тому що природа цього північного краю приваблювала Василя Васильовича своїми часто сумними пейзажами, але саме в них він знаходив той тихий осінній настрій в’янучої пори, яке вносить м’якість і ностальгію в суворий вигляд природи. Пейзаж картини об’єднує жовту, сіру і зелену гаму, з сполохами жовто-червоного листя на деревах, що дозволило художнику зробити акценти на тлі сірих однотонних хмар.
Передній план картини виділяється з допомогою кількох дерев з тонкими стовбурами, вони не поспішають скидати листя, виділяючись жовтим і червоним відтінками. Зліва на задньому плані картини розташувалися темно-зелені сосни, вони видніються вдалині, як смуга лісу, і виділені окремими темними деревами в центрі композиції. Зліва видно озера, вони схожі з відтінком неба. Права сторона пейзажу наповнена деревами з жовтим листям.
Загальне враження від картини: спокій і холодність північної природи, з невеликими яскравими акцентами, вираз звучання зміни сезонів, з короткого літа на сумну пору опадаючого листя.
В золоті осіннього листя беріз, зелених сосон, яскраво-червоних відтінках грон дозрілих ягід горобини, тонкому червоному відблиску осін формується настрій пейзажу, через який звертаєш увагу і розумієш красу природи Карелії.
В якості особливості композиції картини «Золота осінь в Карелії» можна відзначити те, що полотно як би витягнуте в горизонтальному напрямку (художник часто використовував у своїх картинах цей формат), що дозволяє висунути на перший план неосяжність лісових просторів Карелії. Щоб передати свої думки і бачення споглядали картину, художником користується прийомом контрасту, коли ми бачимо суворість скель великих валунів, але тлі слабких, тонких дерев, які трепетно колишуться на холодному вітрі. У колориті картини можна побачити своєрідність, яке виражається поєднанням темних каменів, низького сірого осіннього неба, золотими листям дерев, повітря свіже і ліс стає безмовною, з допомогою таких прийомів художник прагнув виразити настрій природи цього північного краю.
8 клас.
