Лель
Ця дуже красива картина, ніби з казки. На ній не так багато яскравих фарб, але вона дуже світла і легка. Найбільше тут ліси (свіжі берізки, ялинки потемней), трохи менше неба (блакитне з легкими хмарами) і води (в ній відбивається знову ліс і небо, невелика брижі). Думаю, що це похмурий день навесні. Кольори приглушені.
На передньому плані хлопець. Зрозуміло з назви картини, що його звуть Лель. Приємний, у простому селянському одязі (постоли, сорочка, шапка) він грає на сопілці. У казці «Снігуронька» теж був Лель. Він був пастухом, гуляв і грав. Думаю, як раз він і зображений.
Коли дивишся на картину, чути, природно, як грає Лель на сопілці. І йому підспівують пташки. Відчуваєш теплий вітерець, хоча ще трохи прохолодно.
Картина мені подобається. Здається, що там далеко біла пляма – це і є Снігуронька, яка любила Леля. Але вона йде, як пішла зима з цієї картини. Власне, там на іншій стороні озера видно дорога. Картину хочеться розглядати, при цьому очі відпочивають.
Я дізнався, що для автора цієї картини Михайла Нестерова позувала як Лель його донька. У Михайла Васильовича є ще картини в такому романтичному казковому стилі, хоча жив він в СРСР.
5 клас
