Твір по картині Перший сніг Попова
Я милуюся чудовою картиною відомого художника-живописця Ігоря Олександровича Попова «Перший сніг». Вишукану творчість пробуджує в мені багато прекрасних почуттів. Полотно неймовірно гарне і правдиве! Мені здається, що я виглянув з вікна і побачив справжній вуличний дворик.
В таємничу природу панують сумні осінні фарби, зима ще тільки починається. Небо важке й темне, не випав сніг тягне хмари на землю. Якщо уважно подивитися, то видно, що сніг не зовсім білий, а з блакитними і трохи жовтуватими відтінками. Видно, що сніг падав цілу ніч, поки люди спали. І ще тепер пухнасті сніжинки тихо падають на землю.
Перший сніг казково змінив місто. В білих одежах будинки виглядають ошатно й святково. Тротуари вкрилися білим сніговим покривалом і їх тепер зовсім не видно.
На поверхні першого снігу злегка помітні диски сліди. Це цуценя пустує на засніженій доріжці. А ось і ланцюжок людських слідів. Вони залишилися від трьох дівчат, які радіють першому снігу. Але не тільки дівчатка ради снігу. Ось молодий чоловік стоїть з трубкою в телефонній будці, можливо якраз зараз він ділиться радістю про довгоочікуване першому снігу. А ось за одним з віконець задумливо й ніжно поглядає на повільно кружляють сніжинки молода дівчина. Про що вона думала? Це важко впізнати, так як перший сніг пробуджує у кожної людини свої думки, образи, почуття і емоції.
Перший сніг особисто для мене – це казковий подарунок від матінки зими. Він дарує відчуття радості, веселощів і свята. Адже попереду Новий рік, Різдво, канікули, ігри в сніжки, захоплюючі катання на санках, лижах і ковзанах. Попереду веселі сніжні дні. І все це починається з такого першого снігу, яким сховався тихий затишний дворик на полотні Ігоря Попова.
