Попов – Перший сніг, 7 клас
Картина ця дуже радісна. Ось на передньому плані стрибають у хороводі дівчинки. Думаю, що це школярки. У одній так забавно майорить хвіст! Зрозуміло, що дівчатка дуже раді першому снігу.
За ними собака, яка уважно дивиться на землю, тобто на сніг. Може бути, це ще щеня, який ні разу не бачив в житті снігу.
А так засніжена вулиця все-таки сіро-жовта. Будинки жовтуваті, старі, не дуже високі. Вулиця не дуже широка. Взагалі, зрозуміло, що це якесь маленьке місто, не столиця. Якщо столиця, то далекий її район. Навколо видно дахи-дахи, ніякого лісу або парку. Тут тільки одне старе дерево, т у дворі – за парканом.
Навіть у дівчаток одяг досить сіра. Напевно, тому вони так стрибають, ловлять сніжинки, що хоч що-то тепер таке яскраве й чисте. Сніг буде блищати на сонці всіма кольорами. (Зрозуміло, що їх пальто ще не дуже теплі. У них на голові не шапки, а косинки, і то не у всіх. Може бути, що такого снігу ще ніхто й не чекав… Сюрприз!)
На картині сонячних променів немає, але світло – день. Сіруваті хмари затягли все небо.
На дереві ще жовті (бурі) листя. На снігу майже немає слідів. Тільки сліди дівчаток і ще одна доріжка збоку.
Там ми бачимо ще людини в телефонній будці. Напевно, він скаже своєму співрозмовнику, що випав сніг, що красиво. Ніхто більше не визирає з вікон, ніхто не вискочив на вулицю. Але не думаю, що нікому діла немає. Просто всі можуть бути на роботі… Так вулиця безлюдна – вікна та паркани.
Сніг ще йде. На передньому плані (на тлі жовтої стіни) дуже добре видно великі пластівці снігу. От би він заліпив ці негарні стіни! Але ні, картина просто дуже радісна і дуже красива. Вона змушує подумати про чудо природи… Просто перший сніг – це таке диво! Діти це знають.
На картині є контраст між містом і природою, між буднями і святом.
