Рембрандт – Повернення блудного сина
Кожен з нас знає відому притчу про повернення блудного сина під дах рідного дому і великодушном прощення батьком свого сина.
Рембрандт зобразив біблійний сюжет на полотні, переживаючи у своєму житті духовне переродження і пошуки свого «Я», художник звернувся до божественного початку, саме в цій історії він знайшов божественне просвітлення і відрікся від сумнівів і страхів.
Центр композиції складають дві фігури – це батько і син. Хворий і нещасний, в рваних одязі, босоногий, повертається син з темряви, вад і гріхів, простягнувши руки до світлого лику, каяття у всіх своїх поганих вчинках, що він скоїв. Опускаючись на коліна, зарившись в одязі батька, він ніби шукає опору і підтримку, благає про прощення його дурості, нерозумності і неповагу.
Його обличчя не видно, але здається, ніби гарячі сльози гіркоти і печалі котяться по щоках. Щасливий батько з пахощами зустрічає блудного сина, якого вже не сподівався побачити. Відкриває свої міцні батьківські обійми, його світлий лик і сповнений спокою й умиротворення. Він усе прощає своїй дитині і приймає, не дивлячись на всі справи, що той вчинив.
Драматична і трагічна ця сцена. Слуги і брат, який повернувся бродяги, опустили голови, в лагідному мовчанні.
Ця картина сповнена надій і тривог, каяття і турботи, духовної чистоти і прийняття. Художник немов дає нам зрозуміти, що світ і прощення зможе знайти кожен, хто щиро вірить серцем і душею, кається і любить.
