Звичайно, я подумав, що на цій картині буде справжня бабка – з крильцями і великими очима, а тут дівчинка…
Ось таке, значить, у неї прізвисько! Думаю, вона його заслужила.
Вона вся зелена! Тобто вона сидить в зеленому платті. До речі, воно досить красива. А на капелюшку у неї стрічка такого ж кольору. Мама добре підбирає їй одяг. Якщо говорити про одяг ще… Капелюшок потрібна від сонця, значить, дівчинка багато часу проводить на вулиці, а тут як раз спекотне літо. На ногах у Бабки черевики на шнурках. Вони схожі на хлопчачі – зручні, з ніг не зваляться, а ще вони чорні і без всяких там бантиків. Тобто щоб не псувати гарні туфлі, вона носить такі черевики. Вона скрізь бігає і нічого не боїться.
На вигляд їй років вісім. Вона засмагла, міцна, з серйозним і уважним поглядом. На картині трохи мружиться, дивиться кудись повз художника.
Сидить героїня на якийсь тонкій гілці. Тримається двома руками. Красиво! Під нею висока трава, а за нею розмитий фон… Але по-моєму там море або якесь озеро. Горизонт видно. Відчувається, що досить жарко.
Стрекоза теж так може красиво сісти на гілочку біля води, але трохи її спугнешь – відлетить. Дівчинка теж ніби ось-ось втече. Я не бачу в ній кокетства, вона не будує вічка – не позує. Молодець!
Ще її комір схожий на крильця бабки. І зелена бабка маскується під навколишнє зелень. Ця дівчинка могла вибрати таку сукню, щоб менше відрізнятися від природи. Вона, може бути, ловить коників, не хоче їх розполохати. А поки вона сидить – відпочиває, ніжками хитає.
Бабка – досить гарне прізвисько. Таке з посмішкою міг би дати дівчині дорослий.
Насправді малював Рєпін свою дочку, але по картині цього не видно.
Кольори у картини ніжні, зелені, в основному. На світлому небі легкі хмари. Є тут і сонячні зайчики. Дуже красиво і просто.
Навіть більше схожа картина ця на фотографію – так все природно. Як у житті. І це дуже добре, я думаю.
4, 6, 7 клас
Твір опис картини Бабка Рєпіна
Картина Рєпіна добре вписується в традицію використання образу бабки в мистецтві і культурі. У Гете, Мандельштама, Олексія Толстого, Крилова бабка – стрибуха, символ літа і безтурботної радості. А Ілля Рєпін використовує цей образ і як метафору. Він свою дочку Віру зображує такий же непосидою, яка пурхає над квітучими травами і на мить перервала свій життєрадісний політ, щоб кинути грайливий погляд на глядача.
Композиція полотна, колірна гамма, імпресіоністська техніка виконання – все підпорядковане головному завданню: передати сонячну радість, мінливість різних її відтінків і швидкоплинність.
Весь передній план картини заповнює собою завзята дівчинка. На задньому плані немає нічого, що могло б відвернути від неї увагу. Тільки дихаюче ранковою прохолодою об’ємний простір і розсікаючи простір то гілка старого дерева, то поперечина сільського містка. Така композиція фіксує увагу на дівчинці-бабку і в той же час створює відчуття польоту, руху, невловимості настрою.
А настрій це дзвінке, задерикуватий, радісне. Воно відчувається у всьому. І в динамічній позі дівчинки, яка, ніби бабка на квітці, сидить, помахуючи ніжками-крильцями, але через мить зістрибне і весело побіжить далі. І недбало одягненою шапочці, яка не злітає тільки завдяки підв’язці. І в складках сукні, якими грає вітерець, і в його забарвленні, що повторює малюнок легких хмарок на тлі літньої блакиті. І в тремтячих відблисках сонця на щоці, шиї, колінах, туфельках «бабки».
Щоб зняти урочистість і строгість портрета, а «Стрекоза» дуже нагадує портрет, В. Рєпін використовує оригінальний ракурс – вид знизу. Завдяки цьому рішенню, картина вже сприймається не як портрет, а як частина величезного полотна, ім’я якого життя. Просто художник зображує невелику частину, короткий мить цього життя – дитинство у всій його насиченості радістю, його безтурботності і скороминущості.
