На цій картині все білим-біло… Точніше, тут, ніби шахи: все-біле і чорне. Білі, зрозуміло, іній і сніг, а чорні стовбури дерев, гілочки…
Це дуже гарна картина. Мені дуже подобається світло і структура. Все, наче справжнє. Ми бачимо тут просвіт в лісі, це могла б бути стежка, але з неї давним-давно ніхто не їздив. Ось її і замело.
Тут багато дерев – досить молодих, хоча не зовсім тонких. Я не можу точно сказати, що це за дерева. Тільки це не берези. Вони б, напевно, зі своїми білими стовбурами загубилися в снігу.
Одне старе дерево лежить праворуч на передньому плані. Воно все в снігу. Небо тут дуже красиве. Вдалині все біле, але далі – світло-блакитне небо.
Здається, що дерева розступилися перед тим, хто дивиться на картину, щоб він міг краще побачити небо. Вони відхилилися від доріжки. Може бути, тут колись пройшов ураган. (Зовсім давно.) Він так проклав собі дорогу по землі, деякі дерева вирвав з коренем і забрав, а решта просто погнулися.
З-під снігу видно жовтуваті (засохлі) стебла трави. Взагалі, це місце в лісі дуже красиве і дещо незвичне. Думаю, що тут красиво в будь-який сезон. Ось тільки художник прав, що вибрав зиму, адже в інший час все важче розгледіти через листя.
На снігу тут немає слідів навіть білки, а про людину і говорити нічого!
Звичайно, це не глуха гущавина. Просвіт видно, дерева ростуть не так часто. Я б сказав, що це зовсім маленький ліс – лісок, але назва картини каже, мовляв, точно ліс. Значить, це просто окраїна лісу. Те що бачить з радістю подорожній, який заблукав у частіше, але ось вийшов майже вже до людей!
Все-таки, це дуже мальовнича картина. Відчувається хороша зимова погода – сонце і мороз. Ще день, краса.
Я люблю зиму. Але мені здається, що після таких картин всі починають любити її ще більше. Так і хочеться прогулятися по цьому прекрасному лісі.
Твір по картині Зима в лісі (Іній) Шишкіна
Така красива картинка! Ціла картина в рамі. У музеї десь висить… Іван Шишкін дуже добре все намалював.
Відчувається, як там холодно. Сніг такий красивий. І іній особливо гарний. Майже не видно чорних гілок, все серебрит іній. Снігу теж багато. Небо блакитне! Ні хмаринки. Дуже приємно було б погуляти в цій картині. Там іній хрумтить, сяє сніг. Зима!
Я дуже люблю зиму. Але ось таку, як Шишкін намалював. Щоб сніг, іній, небо блакитне. Сонце яскраве! І сніг тоді виблискує. Щоб Не дуже холодно. Можна ліпити сніговика, кататися на санках.
Ми з бабусею гуляємо в лісі. Навіть один раз бачили справжню білку. Вона така гарна, руда, пухнаста! Вона нас майже не боялася. Ми до цього бачили тільки білячі сліди. На цій картині немає білки, але, може бути, вона десь там ховається. Іван Шишкін вмів малювати тварин, наприклад, ведмедів. (Я бачив ще одну його картину.)
Я хотів намалювати нашу білку після прогулянки. Але мама подумала, що я намалював кота. А що коту робити в лісі?! Тоді я просто підписав на листку «білка».
На картині багато дерев. Вони зовсім різні – є старі (одне вже лежить на землі), а є зовсім молоденькі. Всі-всі покриті інеєм.
Сонечко пригріє, іній пропаде. Зазвичай він видно тільки рано вранці. Наприклад, йдеш в школу – ще темно, а іній є. А в обід повертаєшся, так потепліло – ніякого тобі інею.
От якби у нас, як у Японії було! Там, коли сакура цвіте, у всіх канікули… А що сакура? Вона може тиждень цвісти. А ось іній до обіду тане. Було б так: подивився у вікно – іній, в школу не йдемо, а гуляємо, радіємо красі.
Але все не так. Спасибі Івану Шишкіну за таку картину. На ній у будь-який час, в будь-який сезон ми можемо подивитися на іній.
2 клас, 3 клас
