Взяття сніжного містечка
Ця робота – одна з яскравих позитивних картин російського творчості і неповторна робота самого художника, де немає якихось трагічних або конфліктних моментів. Суриков писав її, перебуваючи у себе в рідному краю, де існує улюблена гра, – захоплення міста сніжного.
Вибудовували місто на галявині або ж біля річки в останній день масляної, організовували її захоплення. Одна команда оберігала місто, інша ж навпаки, захоплювала. Безперечно, хотіло побачити безліч людей, і, звичайно ж, серед них були і діти. Таке уявлення вважалося звичайною виставою, його чекали, до нього готувалися. Люди приходили красивими, щасливими, в очікуванні прекрасного і чарівного. Особливо заманливо було для діток. Все це можна проаналізувати на картині художника.
Час, яка присвячена дана робота, відбуваються в засніжених краях. Десь вдалині видніються засніжені пагорби. У центрі малюнка вишикувалася красива натовп, що складається зі звичайних селян. Фактично всі з подивом дивляться на наїзника у величезній шапці з хутра соболі. Вершник проривається через народ, які захищають місто і озброєні гілочками та паличками. Кінь його вздыблена, злегка налякана кількістю людей, і швидше за все ще й тому, що йому належить перестрибнути крізь сніговий проміжок, розбиваючи його своїми копитами. Слідом за козаком йде величезна натовп виграли, всі радіють, радіють, на душі спокійно і весело. Всі розуміють, що все в підсумку місто зруйнують, все саме для цих цілей він і був побудований. Тому на обличчі немає якої-небудь смутку чи суму.
Художник завжди подобалося зображувати на картині величезна кількість персонажів, і кожному давати своєї характер, свою роль. Для нього важливо було й сама одяг, поза, погляд людини.
Твір опис картини Взяття сніжного містечка Сурікова
Сьогодні, хочу розглянути картину, написану в 1891 році, справжнім майстром історичної живопису, Василем Івановичем Сурікова. Історія свідчить, що художник написав цю картину, бажаючи відволіктися від недавньої смерті дружини Ганни Куляе., і йому це цілком вдалося. Василь пішов від людської суєти і почав свою геніальну роботу над полотном.
Малювання приносило йому бажане полегшення, захоплювало і відводив від мерзенних думок, в принципі це логічно, адже сюжет узятий підходящий. На картині зображені козаки, які пустують і грають в старовинну зимову гру. Суть забави полягає в тому, що зіз снігу будується якась фортеця, а нібито ворог, повинен її взяти.
На передньому плані художник розмістив молодого, удалого козака, верхи на ловком, потужному, вороному коні. Вершник з легкістю та жвавістю долає поставлене перед ним перешкоду, і снігові пластівці розсипаються в срібному сяйві. Навколо головного героя варто захоплений народ, на обличчях людей сяє багрянець рум’янцю, вони радісні та веселі, така зимова забава припала їм явно до душі. Стосовно заднього плану все спокійно, там Василь Іванович зобразив спокійний і величний пейзаж зимових гір. Я думаю, що картина не може залишити когось байдужим і обов’язково підніме настрій, вражаючи глядача всій радістю російської зими.
