Взяття сніжного містечка
Ця робота – одна з яскравих позитивних картин російського творчості і неповторна робота самого художника, де немає якихось трагічних або конфліктних моментів. Суриков писав її, перебуваючи у себе в рідному краю, де існує улюблена гра, – захоплення міста сніжного.
Вибудовували місто на галявині або ж біля річки в останній день масляної, організовували її захоплення. Одна команда оберігала місто, інша ж навпаки, захоплювала. Безперечно, хотіло побачити безліч людей, і, звичайно ж, серед них були і діти. Таке уявлення вважалося звичайною виставою, його чекали, до нього готувалися. Люди приходили красивими, щасливими, в очікуванні прекрасного і чарівного. Особливо заманливо було для діток. Все це можна проаналізувати на картині художника.
Час, яка присвячена дана робота, відбуваються в засніжених краях. Десь вдалині видніються засніжені пагорби. У центрі малюнка вишикувалася красива натовп, що складається зі звичайних селян. Фактично всі з подивом дивляться на наїзника у величезній шапці з хутра соболі. Вершник проривається через народ, які захищають місто і озброєні гілочками та паличками. Кінь його вздыблена, злегка налякана кількістю людей, і швидше за все ще й тому, що йому належить перестрибнути крізь сніговий проміжок, розбиваючи його своїми копитами. Слідом за козаком йде величезна натовп виграли, всі радіють, радіють, на душі спокійно і весело. Всі розуміють, що все в підсумку місто зруйнують, все саме для цих цілей він і був побудований. Тому на обличчі немає якої-небудь смутку чи суму.
Художник завжди подобалося зображувати на картині величезна кількість персонажів, і кожному давати своєї характер, свою роль. Для нього важливо було й сама одяг, поза, погляд людини.
