Картина Федора Васильєва «Відлига» була написана в 1871 році. Але славу і загальне визнання вона отримала лише через десятки років після смерті художника. Вона продовжує основні традиції російської живопису.
На передньому плані полотна зображена путівець. Не дивлячись на те, що весь пейзаж виконаний в темних тонах, вгадується час року – рання весна. Птахи збиваються в зграйки і летять до дороги в пошуках їжі, яка могла залишитися під шаром снігу, що тане. У центрі пейзажу дівчинка заповіт піти літнього селянина до стайке лякливих птахів. Чоботи двох подорожніх грузнуть в відталої дорожнього бруду.
Задній фон картини представлений ділянками дерев, голі гілки яких починають позбуватися від снігового покривала. Самотня хатинка здається старою і порожній. Але можна помітити, що з труби її стелиться рідкий димок, а значить в ній жевріє життя. Пожухлої трава боязко визирає на світло з-під пухкого снігу. Починають відтавати торішні гілки, що самотньо лежать в центрі полотна.
Особливим постає небо на полотні. Воно представлено відтінками від білого до темно фіолетового кольорів. Промені сонця все ще не можуть пробитися через товсте покривало сірих хмар. Але вже настав час весни і це відчувається не тільки з талого снігу. Все полотно дихає пробудженням природи від довгого сну. Сувора зима вже позаду, вона поступилася дорогою більш теплого часу року.
Картина «Відлига» дозволяє глядачеві переміститься в день молодої весни, відчути відступ холодів і насолодитися красивим пейзажем весняної природи. По особливому сумно і урочисто в такі дні, повітря все ще свіжий, але за щоки вже не кусає мороз.
Ф. Васильєв – російський художник кінця 19 століття. Він вніс свій невід’ємний внесок у розвиток живопису. Полотна художника не виділяються яскравістю фарб, але природа, зображена на них, дихає і живе. Кожне його полотно дозволяє зануритися в хвилюючу і прекрасний світ.
Опис картини Васильєва Відлига
Федір Олександрович Васильєв – відомий російський художник, який, як ніхто, може показати гарне в негарному. Здається, що таке не можна поєднати. А цей художник міг. Такий по своєму опису і є картина «Відлига».
Картина Федора Олександровича виглядає темною, похмурою і похмурою. Глядач бачить, як білосніжний покрив землі перетворюється в бруд і сльота. А хмари нестримно затягують небо щільною пеленою темно-синіх кольорів.
Але яка ж краса таїться в цій картині. Адже розтанув сніг, перетворився в бруд, низько літаючі птахи над полями – все говорить про швидкий прихід весни. Зима поступається місцем весні, плавно прямуючи далеко-далеко до горизонту. Так і приходять на думку рядки Федора Івановича Тютчева і Афанасія Афанасійовича Фета про насування весни, якої вся природа дає дорогу.
Весни зачекались все: дерева, які стоять на задньому плані з залишками інею, стара хатинка, розташована праворуч і, звичайно ж, маленька дівчинка, що показує дідусеві кудись далеко. Може і там, за межами картини потекли струмки, шугаючи і брязкаючи.
На картині немає жодного яскравого відтінку, але відчувається теплота, що надходить, повинно бути від маленької дівчинки, що сміється і щиро чекає весну. Кольори, які ми спостерігає в основному темні і безрадісні. Особливу увагу варто звернути на задній фон, який заколисує всю природу. Але варто лише підняти погляд в правий верхній кут, як можна побачити те саме настання тепла, яким просякнута вся картина. Як багато він вселяє надії в навколишнє середовище.
А в середині картини птиці, вже не просто літають в небі, а що опустилися на землю, починають шукати їжу, ніби відчуваючи, що ось-ось із землі полізуть жучки і черв’яки.
Здається, ніби художник, що писав цю картину, передає своє сумне настрій або ж втома від такого похмурого часу року. Але і назва у цієї картини непроста. «Відлига». В цьому слові так і таїться слово «тепло», яке ось-ось наздожене всіх жителів цього села.
Картина Федора Олександровича стала знайома дуже швидко і відома по сей день. Ось саме так вдається великого художника зображати красиве в негарному.
4 клас
