Твір Заячі лапи за оповіданням Паустовського аналіз

Твір оповідає про події, що відбулися в родині старого мисливця Ларіона Малявіна і його онука Вані.

Одного разу, будучи на полюванні, дідусь виявляється в охопленому пожежею лісовому масиві, з якого його виводить звіриною стежкою зайчик, який кілька хвилин тому мішенню для мисливця. Однак рятуючи людину, заєць сильно обпікає свої лапки, і дідусь вирішує взяти зайчика на лікування.

Дід відправляє онука з хворою твариною до місцевого ветеринара, але сільський лікар відмовляється проводити огляд дикого зайця і виставляє хлопчика за двері. Зневірений дитина, дивлячись на страждає зайчика зі сльозавими очима, не знає, що йому робити, але сиділа на лавці бабуся, шкодуючи хлопчика, радить йому відвезти зайця до міського лікаря Карлу Петровичу.

На наступний день дідусь з онуком відправляються в місто, де ніяк не можуть відшукати адресу потрібного їм людини. Зайшовши в найближчу аптеку, їм удача благоволить і старенький фармацевт їм вказує адресу Карла Петровича, який виявляється не ветеринаром, а дитячим лікарем, зараз є пенсіонером.

Діставшись до Карда Петровича, діду і хлопчикові ледве вдається умовити його оглянути зайченятко. Тільки розказана мисливцем історія про його спасителя від вогню змушує лікаря почати лікування тварини. Ваня допомагає лікарю, залишаючись поруч зі своїм підопічним.

Поправившегося зайчика дідусь з Ванею відпускають на волю в ліс. Чутка про зайця-герой поширюється серед місцевих жителів і в кінцевому підсумку в московській газеті з’являється інтерв’ю з Карлом Петровичем про його незвичайному пацієнта.

Розповідаючи про маленького зайця, дідуся й онука, письменник розкриває істинний сенс таких людських якостей, як чуйність, милосердя, любов і доброта по відношенню до беззахисних тварин.

Дивіться також:  Порівняльна характеристика Євгенія Онєгіна і Григорія Печоріна твір