Кінець зими опівдні
На картині російського художника Костянтина Федоровича Юона зображена зима у своєму завершення, скоріше всього це лютий. Пригріває тепле, майже уже весняне сонце, білий сніг стає рихлим і поступово починає танути. Пейзаж картини піднімає настрій, заряджає позитивною енергією. Відчувається швидкий прихід весни.
Зліва на картині зображений невеликий дерев’яний, сільський будиночок, його дах ще густо вкрита, вже місцями просіли, снігом. Біля будинку лежать заготовлені господарями дрова. Вони просто необхідні, для того, щоб розтоплювати піч.
Поруч з будинком зображені білі берізки, які кидають тінь на білосніжний, пухкий сніг. Зовсім скоро настане довгоочікувана весна і на прекрасних берізках почнуть з’являтися нирки, а потім і перші зелені листя.
Недалеко від будинку, гуляють курочки, вони щось клюють в снігу, мабуть намагаючись відшукати їстівне. На снігу видніються залишені кимось сліди від чобіт.
Праворуч на картині можна побачити високі, стрункі ялини. Сонечко пригріло, сніг вже зійшов з них і вони радують око своїм зеленим вбранням.
Дітлахи висипали на вулицю і катаються на лижах. Вони прощаються з зимою, намагаються насолодитися останніми зимовими днями і пухнастим, ще не талим снігом.
Вдалині видніється ще один будиночок. Небо ще не ясна, художник зобразив його в світлих сірих відтінках.
На задньому плані картини, на пагорбі розташований густий темний ліс, який поступово пробуджується від зимового сну. Дерева звільняються від снігу і готові зустрічати весну.
Картина вийшла чудова. Художник майстерно вдалося передати пишність російської зими. Милуючись картиною мимоволі переносишся в зимову пору, відчуваєш морозний, свіжий запах, відчуваєш як сніг сліпить очі і чуєш звуки близької весни.
