Твір Понтій Пілат і Ієшуа (зустріч, розмова,суперечка, діалог) в романі Майстер і Маргарита

У романі «Майстер і Маргарита» Михайла Опанасовича Булгакова не так вже багато рядків, присвячених подіям пов’язаних з Ієшуа Га-Ноцрі і Понтієм Пілатом. Але саме ці кілька глав стають основою, на якій тримається все оповідання книги.

Глави, що описують Ієшуа, є частиною рукопису Майстра, персонажа який з’являється в романі тільки після того, як читач вже прочитав значну частку його творіння. Загадковий незнайомець, несподівано занурює двох літературних діячів, мирно розмовляють під покровом лип Патріарших ставків, в атмосферу древнього міста Ершалаима.

Прокуратор Іудеї Понтій Пілат, безумовно, знайомий мимовільним слухачам повісті, а ось Ієшуа, спершу, маловідомий і таємничий персонаж. Однак, протягом діалогу Понтія Пілата і Ієшуа, незважаючи на те, що автор уникає прямих паралелей з Ісусом, виникає розуміння, ким насправді є нещасний підслідний. Прокуратора терзає нестерпний головний біль, і необхідність вирішувати питання, пов’язані з дивакуватим арештантом, який вперто називає його «доброю людиною», тільки дратує Пілата. Але чим далі тече розмова цих двох змучених життям людей, тим більше проникає в душу прокуратора непідробний інтерес до Ієшуа.

Здається, що дивний халамидник говорить прості і банальні речі. Про те, що всі навколо ласкаві, що якщо роблять зло або обмовляють, значить, просто заплуталися або неправильно зрозуміли, що необхідно любити і довіряти людям. В той момент, коли мова волоцюги стосується внутрішнього стану самого прокуратора, а також маленького дива, передбаченого обвинуваченим – головного болю перестала мучити свою жертву, Понтій Пілат вже не в змозі приховати своєї розгубленості. Бачачи перед собою живу людину, яка боїться і болю, гніву, игемон розуміє, що цей юродивий може врятувати його не тільки від звичайної мігрені, але і від нестерпної самотності і внутрішньої щемливої порожнечі.

Дивіться також:  Образ і характеристика доктора Борменталь в оповіданні Булгакова Собаче серце твір

Зустріч з Ієшуа перевертає душу холодного прокуратора. Пилат переймається правдою й думками свого мимовільного співрозмовника. У нього з’являється непереборне бажання врятувати нещасного Га-Ноцрі. В голові ігемона рояться різноманітні варіанти порятунку обвинуваченого, але всі надії залишити в живих Ієшуа, розбиваються про звинувачення в образі великого кесаря. Страх перед владою імператора, змушує прокуратора винести наказ про страту Га-Ноцрі.

Суперечка Ієшуа і суворого ігемона не став протистоянням добра і зла, так як Пилат щиро повірив арештантові, який осягнув велику істину, мав свою філософію і безкорисливо ділився знаннями з усіма добрими людьми.

Але розмова не припинилося зі смертю одного із співрозмовників. І після страти таємничого бродяги, прокуратор виявився приречений на вічне продовження діалогу, у своїй запаленій і змученому совістю розумі.