У творі Льва Миколайовича Толстого «Кавказький бранець» показані два різних, протилежних один одному головних героя – Жилін і Костылин. В даному оповіданні показана правдива, життєва історія, яка дивує своєю простотою.
Два головних героя є товаришами по службі офіцерами і друзями в біді. Жилін і Костылин – дворяни, службовці на Кавказі. Під час відправлення у відпустку вони потрапляють у полон до горців. Читаючи даний розповідь, доводиться дивитися на цю ситуацію очима двох абсолютно різних людей.
Зовні приятелі сильно відрізняються один від одного. Костылин огрядний чоловік, який із-за своєї ваги постійно пітніє і заливається фарбою. Жилін, навпаки, невисокий на зріст, стрункий і спритний. Звернувши увагу на прізвища героїв, можна помітити наскільки точно вони описують персонажів. Прізвище Жиліна говорить про його спортивному статурі, витривалості й силі. У той час як прізвище Костылина показує протилежне – його незграбність і несамостійність.
В оповіданні Жилін показаний, як передбачливий і розумний молодий чоловік. Він здатний тверезо оцінювати ситуацію і знаходити до неї вірне рішення. Костылин ж веде себе безтурботно, до тих пір, поки не опиняється в небезпеці. Він не приховує свого страху і часто виставляє себе боягузом. Але характери героїв точно проявляються в момент, коли вони обидва потрапляють в полон до горців.
Опинившись в полоні, Жилін показує свої відважні риси, незважаючи на загрозу своєму життю. Він відмовляється платити викуп і спеціально відправляє лист за іншою адресою, щоб заздалегідь запобігти переживання матері. Але Костылин надходить по-іншому. Він відразу ж пише кілька листів додому, просячи про допомогу і швидкої висилку грошей на його відкуп.
Жилін спочатку поставив мету втекти додому, але крім цього він спостерігає за місцевим життям, намагається зрозуміти чужі побут і звичаї. Жилін завойовує повагу господаря своїми позитивними якостями. Він майструє іграшки, лікує місцевих жителів і зближується з Діною, яка допомагає в кінці йому втекти.
Костылин діє протягом усього оповідання, очікуючи листа від рідних. Коли Жиліну вдається втекти, він бере з собою Костылина, який стає скаржиться тягарем під час втечі. Жилін терпить біль і втому, не кидаючи Костылина, несе її на собі. Коли товаришів знову схоплять і повернуть в полон, Костылин буде так само діяти.
В кінці розповіді товаришів вдається врятуватися вдруге, але відбувається це тільки за несломленного духа Жиліна, який ніколи не переставав чинити опір. Автор яскраво симпатизує Жиліну, захоплюючись його відважністю і стійкістю. Читач під час прочитання розповіді не може не відчувати якогось презирства до Костылину, який не докладає і краплі зусиль, щоб звільнитися з ворожого полону. У творі показані два героя, які є повними протилежностями один одного. Саме це і змушує читачів порівнювати окремі якості особистості та вчинки персонажів.
