Співчуття в оповіданні Юшка
Співчуття – це добрі душевні якості, які необхідно мати кожній людині. Співчуття – це чуйність до чужого горя, коли ти не проходиш повз нього, а намагаєшся втішити або допомогти. Співчуття – вміння зрозуміти страждання, біду, печаль, горе іншої людини і виразити його самому. Але на превеликий жаль, не кожен з нас береже в душі своїй ці шляхетні якості.
Тема співчуття і співчуття добре розкрита в оповіданні Андрія Платонова «Юшка», де нам показана негативна сторона життя, коли люди позбавлені цих добрих рис. Головний герой – Юхим Дмитрович, якого і прозвали Юшкою, працював у кузні помічником. Його зовнішній вигляд непривабливий: він невисокий, худий, з білими завжди мокрими очима. Жив Юшка бідно: автор звертає увагу на те, що герой постійно ходить в одній і тій же поношеного одягу, не п’є чай, а лише воду, не купує цукор.
Зате Юшка був працьовитим: він працював з ранку до вечора, і по його появі на вулиці впізнавали, коли пора братися за роботу, а коли можна вирушати на відпочинок. Але ніхто з людей не хотів мати таке життя, як у Юшки. Дорослі навіть лякали хлопців нещасною долею цього бідного чоловіка. Він ще був мішенню: навколишні виливали на нього весь свій гнів і злість, ображали його. Їх бентежило його дивну поведінку: він жив окремо, був не такий як всі, ні з ким не розмовляв і нічим не відповідав на їх брутальності. Його били, бо вважали винним у всіх своїх бідах, ще більше ожесточаясь на його лагідність і безответность, і це допомагало злим людям на якийсь час забути свою печаль.
Навіть діти, наслідуючи дорослих, ображали старого, на що він м’яко просив їх припинити, вірячи в любов до дітей, в те, що він їм потрібен і не байдужий для них. Він вважав, що таким чином діти невміло виявляють до нього любов і увагу. Сам Юшка любив людей і був доброзичливий. А вони загрузли в злобі та жорстокості, постійні п’янки забирали їх розум – і таке життя давно стала для них нормальною, навіть правильною. Юшка ж любив природу, спостерігав, вникав, розумів її явища, і це почуття переросло в любов до людей. Для нього було дорого кожна жива істота, він не уявляв собі життя без всього, що його оточувало.
І коли Юшка вперше в житті розсердився на веселого перехожого», люди зрозуміли, що черствість і жорстокість душі може коштувати життя. Сталося це тому, що оточують героя люди відмовлялися розуміти, що всі люди однакові: і багаті, і бідні, і лагідні, і сміливі, і добрі, і злі, і всім однаково потрібен повітря і світло. У людей не було віри в Бога, все краще, людське в них було втрачено. Душа прокинулась в них тільки тоді, коли головний герой опинився при смерті – люди, змучені совістю, приходили просити вибачення. І тільки коли Юшки не стало, усі зрозуміли, що він значив для них. Від остаточного озлоблення людей врятувала сирітка, яка нагадала всім нещасного старого – тиха, лагідна, мила і дуже добра.
Тільки в цьому епізоді, до кінця розповіді, в людях прокидається співчуття. Через життя Юшки автор намагається донести до нас, якою жахливою і нелюдської стає життя при відсутності цих якостей. А в самому головному герої нам відкривається безцінне джерело прикладів душевної доброти і благородства. Так, він загинув, але лише завдяки йому люди навчились бути людьми, навчилися проявляти співчуття, без яких так важко прожити.
