Відомий фразеологізм «Промінь світла в темному царстві», який утворився з заголовка статті Миколи Олександровича Добролюбова, присвяченій п’єсі «Гроза» – вже давно вийшов за межі даного твору. І це невипадково. Вся сюжетна лінія п’єси від початку і до кінця як раз і оповідає про спробу цього самого променя пробити морок і безвихідь «темного царства». Подібне ми можемо спостерігати в різних сферах і в різних життєвих ситуаціях, ємка й точна фраза, підібрана Добролюбовим, характеризує боротьбу Катерини і прогнилого світу Калинова, світу Кабанова і Диких. І протест цей логічний – несумісність Катерини і засад Калинова неминуче веде до конфлікту, компроміс тут неможливий.
Хто переміг в цьому протистоянні? Це не так важливо, важливіше те, що Катерина і є той самий промінь, нехай перший, нехай маленький і ледь помітний, але який проте почне освячувати темряву «темного царства», перший, але не останній і коли-небудь ці «промені» знищать світ брехні і лицемірства, жорстокості і зради, той світ, в якому вона змушена жити і намагатися побудувати в ньому щастя.
Дитинство Катерини, як спочатку здається, не сильно відрізняється від її нинішньої життя в Калинові, проте головна героїня вірно помічає, що до заміжжя у неї було головне, того, чого немає зараз – свободи. Свобода, свобода волі, можливість вибору – цінність, яка є твірною для розуміння образу Катерини, без цього немає її особистості. Саме тому вона гасне, марніє в цій задусі, в лещатах несвободи і відчаю.
Катерина – однозначна особистість, цілісна( в відміну від Варвари вона не вміє прикидатися), вона створена любити і насолоджуватися, вона не може зрозуміти, як може бути жорстокий світ, якщо він такий чудовий. У своїй дитячо-наївній манері вона дійсно нездатна усвідомити, чому до неї настільки жорстокі, чому потрібно вести подвійне життя, бути брехливим і жорстокою людиною. Такі люди, як Катерина просто нездатні вижити в «темному царстві», тут потрібно або пристосовуватися і відігравати різні ролі, як це роблять Варвара, Кудряш, почасти Тихон, або ж бути жорстоким і непохитним, як Кабанова і Дикою. Третього не дано і тому Катерина вибирає смерть. Чесної і доброї Катерині неможливо було б брехати, а правда просто знищила б її.
Катерина – натура поетична, вона щиро захоплюється красою світу, дивом церкви і тим, на що світу Калинова однозначно наплювати. Релігія для Катерини – це притулок, радість, це найкраще, що є в цьому світі. Для світу ж Калинова, а конкретніше для Кабанової – це ритуал, позбавлений сенсу, лещата, у яких укладено гріх, якийсь догмат, своєрідна клітина, як і весь Калинів і переконання його жителів. Вільний птах нездатна жити в клітці, так і Катерина нездатна жити у в’язниці, в їжакових рукавицях свекрухи і правлячих переконань Калинова. Неминучий кінець боротьби Катерини не є кінцем однозначним, промінь пробив пролом в «темному царстві», а значить не все втрачено.
10 клас
