У творі Купрін оповідає нам історію про маленького осиротілого хлопчика Сергійка, його опікуном Мартином Лодыжкиным, їх псом Арто, і поміщиками з їх розпещеним сином Трилли.
Сергійко ще в ранньому дитинстві став сиротою, втративши обох батьків. Після його підібрав якийсь п’яниця, з яким дитині було не так вже й добре, адже колишній його опікун був дуже суворий, бив його, і вів себе жахливо. Але, пізніше, на щастя Сергія, його знайшов шарманщик Мартин Лодыжкин і викупив його у п’яниці, хоча той довго не погоджувався, але Мартин надав гідну суму, після чого, Сережиным опікуном став Мартин.
За характером Сергійко був хлопчиком не дуже товариським, так як звик, що його постійно не дослуховують або ж зовсім затикають, і як би спочатку Мартин не намагався розташувати хлопчика до розмови, але у нього не виходило. Також хлопчик Сергійко був дуже допитливим і зацікавленим усім навколо, з-за чого так і так питав у Мартина що-небудь, тому вони й здружились. У характері Сергія можна також відзначити його любов до тварин і хоробрість, так як він був вельми сміливим хлопчиком, який був готовий прийти на допомогу своїм близьким, нехай це навіть і не людина, особливо якщо це не людина, так як він вважав, що брати наші менші не можуть самі постояти за себе, і саме тому їх треба захищати від людей, які можуть зробити їм погано.
Але головною рисою в характері хлопчика можна назвати його звичку цінувати те, що у нього є, і не мріяти про щось більше, просто радіючи тому, що він хоча б живий, і у нього є дах над головою, хоча для нього це теж не так важливо. Він завжди вдячний за все, що має, тому він завжди веселий і життєрадісний, так як для нього просто немає приводу, щоб сумувати, так як у нього є все необхідне для життя.
Дану межу у творі автор найбільш яскраво висловив у контрасті даного персонажа з персонажем панського сина Трилли, який є повним антиподом Сергія. Якщо Сергій хлопчик, який цінує те, що у нього є, то Трилли розпещений хлопчисько, який вимагає більше і більше, не даючи нічого взамін, і приймаючи все як належне. У цьому порівнянні двох персонажів, ми бачимо, яку ідею хотів розкрити автор, і що він хотів сказати нам персонажем Сергія.
Він говорив про те, що важливо цінувати те, що маєш, не скаржачись на те, що не маєш, і також необхідно захищати тих, кого любиш.
Образ і характеристика Сергія (Білий пудель)
Сергійко – герой оповідання Купріна «Білий пудель». Він став сиротою, коли був ще зовсім малюком і опинився під опікою якогось п’янички. З ним Сергійкові жилося погано, адже опікун обходився з ним грубо та бив. На щастя, співчуття до хлопчика виявив шарманщик Мартин. Він вирішив викупити хлопчика, так як просто так відмовитися від опіки алкоголік не захотів.
Спочатку Сергій не довіряв Лодыжкину, так як звик, що його ніхто не слухає і його думка нікому не цікаво. Але пізніше вони змогли знайти спільну мову і виявилося, що хлопчик дуже допитливий і зацікавлений навколишнім світом. Він став багато розмовляти з Мартином і задавати йому питання. Він більше не був самотній.
Сергій – дуже жалісливий і добра дитина. Він завжди готовий простягнути руку допомоги близьким. Але найбільше він шкодує тварин, так як брати наші менші набагато більш безпорадні і не завжди можуть за себе постояти. А ось постраждати від поганого поводження можуть.
З-за своєї доброти і чуйності Сергій сам страждав від злих людей, але не озлобився і зміг зберегти свою світлу душу. Також в його характері простежується сміливість і вміння протистояти труднощам і власним страхам. Його складна життя дала йому певну загартування і силу характеру, але не відняла вміння співчувати.
На контрасті з пещеним Трилли, сином поміщиків, дуже добре видно, що Сергій вміє цінувати те, що має. Він вдячний за виявлену до нього доброту, за дах над головою, за їжу. Більшого їй і не треба. Трилли ж приймає всі подарунки долі, як належне і вимагає все більше і більше. Не вміє радіти простим дрібниць, дякувати і давати щось взамін.
Ці відмінності в характерах автор підкреслив особливо яскраво, доносячи до читача ідею про те, як важливо цінувати те, що маєш. І що не важливо, з якого прошарку суспільства людина, важливо, як він вихований, які у нього моральні якості.
Сергій ризикуючи життям знаходить і рятує пуделя Арчі, з жалю до собачки і з розуміння, що Лодыжкин дуже засмучений через втрати друга. Він робить добру справу. Персонаж Сергія показує, яким людяним може бути хлопчик “з низів”, в той час, як багаті люди жорстокі і позбавлені співчуття.
Це дуже позитивний персонаж, показує хороший приклад. І якщо Трилли зросте несамостійним, розбещеною людиною, то Сергій обов’язково стане гідним чоловіком. Потрібно прагнути до того, щоб стати таким, як Сергійко.
Варіант 3
У творі Купріна “Білий пудель” присутня безліч цікавих персонажів, які через образ заданий автором передають читачеві ту чи іншу думку, їм задану. Саме тому безліч характерів і образів у творі вийшли такими вдалими та цікавими, проте з цього безлічі слід виділити одного з головних персонажів твору, а саме хлопчика на ім’я Сергій.
Сергійко – простий пересічний звичайний хлопчик тих років, який за збігом обставин залишився сиротою, після чого його підібрав старий шарманщик, і хлопчик став жити з ним. Звичайно, хлопчик після того як осиротів, став досить неговірким і закритим. Однак, трохи пізніше, завдяки своєму новому опікуну, він став більш відкритим і говірким.
За характером ж хлопчик дуже добрий, чуйний, завжди готовий прийти на допомогу, однак з-за цього він дуже сильно страждав від нападків з боку людей, діаметрально протилежних даного характеру і поведінки. Людей корисливих і жадібних, які люблять принижувати добрих людей, особливо якщо ті нижче їх за статусом, так як вони вважають що це їх прерогатива. Саме тому, через принижень з боку оточуючих, Сергійко і став таким, яким він був до знайомства зі старим катеринником і його пуделем. Саме його новий опікун зміг витягнути хлопчика з цієї прірви самотності.
Також в характері Сергія явно проглядається його велика тяга до допомоги кому б то не було. Так як він дуже альтруистичен, він намагається допомагати всім, кого тільки зустрінуть, і всім, чим тільки може. З-за цього він також часто піддавався насмішкам і принижениям. Його добре серце зіграло з ним дуже злий жарт, з-за чого йому довелося жити з вантажем нерозуміння і неосознания того, чому ж з ним все так обходяться. В цьому розкривається ще одна риса в образі Сергія.
Автор задає образ хлопчика таким чином, щоб читач зрозумів думка про те, що неважливо якого ти походження і положення в суспільстві. Ти сам вирішуєш, яким людиною тобі бути, чого домагатися, до чого прагнути, і яких моральних принципів дотримуватися, що дає прочитав цей твір їжу для розуму. Тому, можна сказати, що даний твір є своєрідним нравоучителем, який може направити людину на правильний шлях, якщо ж він вважає, що він не на ньому, адже кожен сам повинен обирати що для нього є вірний шлях.
