Тема любові до Батьківщини проходить через усю творчість Єсеніна. Він народився в Рязанської губернії, в селі Костянтинове. У молодості, коли світ сприймається крізь рожеві окуляри, поет пише, що йому не треба ніякого раю, немає нічого кращого рідного краю. З якою любов’ю написані слова « країна березового ситцю». Так може писати тільки людина, закохана у свою батьківщину, її природу. Поет «золотий бревенчатой хати», яким він сам себе величає.
Ось Єсенін пише про любов до своєї лагідної батьківщині, і сам дивується, за що він її так любить. Ех, не треба було йому їхати в столицю! Відняли у нього любов до рідних просторах, лісах і полях. Треба було залишатися в рідних місцях. Може і живий лишився.
Ну, хто ще так може описати осінню березовий гай? Вона в поета золота. Хіба, що Пушкін може посперечатися зі своїм «… в багрец и золото одягнені ліси…» Берізки у нього зовсім як дівчата. Сонні, з розпатланим шовковистим косами, зеленими сережками. Ранкова роса на листі дерев і траві – як розсипи срібла.
Береза для Єсеніна символ Росії. Вона у нього і в «білій спідничці», поет подумки обіймає її тонкий гнучкий стан, як ніби обіймає дівчину з золотистими косами, одягнену в простій полотняний селянський сарафан.
Ось і відлітаючий клин сумних журавлів в осінньому небі. Вони покидають насиджені місця, відлітають на зимівлю в теплі краї «… не шкодують більше ні про що…» У нього поле – малинове, синь небесна падає в річку.
Є в його ліриці не тільки захоплені, але і сумні рядки. Російське село того часу – напівзруйновані селянські будинки, деякі села взагалі занедбані, низькі околиці, марніючи дерева. Він так і пише «…край ти мій, пустир..» Нескошенные поля, ліс та убогий монастир. Але все-одно цей пейзаж ближче Єсеніну, ніж столиця. Але місто настає, настане індустріалізація.
Поет вказує Росії на те, що вона «… волочиться сохою по полях…», йому боляче бачити зубожіння народу. Він повірив більшовикам. Він впевнений, що вони зроблять країну сільськогосподарської республікою, яка буде годувати і напувати весь світ молоком. Але це так і залишилось у мріях. Зараз розвалюється те, що ще не розвалили.
Ставши дорослим Єсенін сприймає Росію по-іншому. Він не ідеалізує село. Він бачить спорожнілі села, занедбані поля, згнилі погости, хати-розвалюхи. У країні йде громадянська війна. Брат пішов на брата, син на батька. А зараз і війни немає, а в деяких місцях пейзажі майже такі ж.
Через вісім років він повернувся на батьківщину. І відчуває себе чужим, іноземцем серед односельців. Нічого не розуміє. Виросло молоде покоління, яке не читає його вірші, а Дем’яна Бідного. Він з гіркотою констатує, що його поезія нікому не потрібна, і сам він тут нікому не потрібен.
Тема Батьківщини у творчості Сергія Єсеніна
У творчості Єсеніна тема Батьківщини займала значне місце. Сергій Олександрович всім своїм чином досі асоціюється з Росією, з берізками… Але звичайно, в житті і творчості все було складніше.
Сергій Олександрович народився в селі, тому як ніхто знав і любив рідну природу. Він поетично все сприймав, оспівував і берізки, і поля… Кожен струмок! Віршів, що ілюструють це безліч. Особливо мені подобається вірш «Моя Батьківщина», з якого зробили пісню.
Після кількох дуже активних років творчості, життя в столицях, після, власне, революції поет повертається в рідне село. У вірші «Русь радянська» революція, яку автор порівняв з ураганом, вже пройшла, багатьох друзів немає, він і сам відчуває своє «в’янення», бачить нових людей з іншими інтересами. Поет не дізнається на малій батьківщині навіть власного діда. Його молодша сестра знає науковий комунізм краще самого Сергія… Але йому все одно, який режим, він все одно любить Росію, нехай і радянську.
Думаю, що революцію і новий лад Єсенін сприймав, як поет (як, до речі, і багато), романтично. Ось у вірші «1 травня» він просто описує свято, демонстрації, радісних і красивих людей. І він зізнається, що це не можна не полюбити… Він п’є під «чиюсь мова», адже Єсенін зізнався, що далекий від політики. У поемі «Ганна Снегина» той же мотив. Поет розуміє, що не в дворянці Ганні біда, не в напівп’яних селян – рятунок. Просто прийшов момент перевороту світу, потрібно це прийняти.
До речі, на Батьківщині для Сергія Олександровича завжди було улюблене щось дике. Не даремно поет створив твір про Пугачову. Або в «Богатирському посвисте» намальований портрет-образ сили рідної землі. Всі вороги, які хотіли б від неї «відкусити», моторошно бояться нашого народу.
І при всьому цьому я бачу, що для Єсеніна наша країна часто сумна, бідна-нещасна. Приміром, вірш «Край ти мій…», де рідна село закинута. У вірші «Драговини та болота» показана сумна краса нашої природи.
Також важливо, що Сергій Олександрович часто використовував пісенність з народної творчості, різні обороти з пісень, казкові образи.
Дуже багато віршів Єсеніна про Батьківщину, які цитуються, читаються в школі, декламуються відомими акторами… Все-таки цей образ був для Сергія Єсеніна основним. Він сам зізнавався, що свою «лагідну батьківщину» ставить вище за все.
