Настало довгоочікуване літо – в місті стало душно, порошно і дуже жарко. Однак, в будь-якому, навіть найменшому містечку є свої оазиси. Це парки і сквери. Забежишь буває в таке місце з палючого сонця і ніби потрапляєш в інший світ.
Парк влітку, навіть в самий жаркий спеку, оточить свого відвідувача тінистою прохолодою і шелестом листя. Варто тільки присісти на лавку під покров великого дерева, як вся навколишня природа починає з тобою говорити.
Метушня і поспіх залишають твої думки і, під неквапливий шелест листя, легку вологу фонтану і красу квіткових клумб, у голову починають приходити дивні ідеї, так і тягне взяти пензля і фарби, щоб зберегти цей прекрасний світ на полотні для довгих зимових вечорів спогадів про літо.
Варіант 2
Був чудовий липневий ранок. Я встав і попив чаю з бутербродами і вирішив прогулятися в парк відпочити на природі. Одягнув свої модні шорти, майку, взяв сонцезахисні окуляри і помчав у мій улюблений парк.
Ранкове сонце піднімалося на небосхил, коли я увійшов на територію парку. Сонячні промені пробивалися крізь крону дерев і падали на соковиту зелену траву. Вітер віяв ще свіжістю нічний, але вже почав відступати під теплом пригревающим сонцем. Діставши телефон і включивши камеру я почав фотографувати крони дерев освітлювані сонцем, чагарники і м’яку траву колышущую під ніжним вітром. Гарний дятел сів на дерево і почав довбати стовбур я встиг сфотографувати його трудову діяльність або швидше за все сніданок.
Людей було в парку мало: хтось бігав вранці, а інші вигулювали своїх милих песиків, мами з колясками сиділи на лавках і читали якісь книжки, коли їхні малята міцно спали. Насолодившись красою я ліг на м’яку траву й дивився на небо крізь крони дерев як пропливають хмари немов баранці на полонину йдуть. М’яка трава немов перина на ліжечку моєму, мені було добре, спокійно і радісно на душі. Я вирішив подзвонити друзям і запросити їх в парк погуляти, покататися на атракціонах, а поки вони прийшли я насолоджувався красою цього теплого сонячного дня в парку.
Юрба моїх дружніх нерозлучних друзів приїхали через пів години і ми всі пішли розважатися. Поївши шоколадного морозива і солодкої вати, вирішили покататися на колесі огляду, один з моїх друзів довго не погоджувався з нами піти так як боявся висоти, але все ж ми його вмовили на пригоду. Потім пішли кататися на машинках і весело врізалися один в одного. У тирі ми влаштували змагання на кращого влучного снайпера в якому я переміг. Зробивши перерву поїли печиво і випили солодкої шипучки. Я так не хотів щоб цей день закінчувався і літо тривало завжди.
