Головні герої оповідання – брат і сестра, Настя і Митраша. Діти залишилися без батьків. Вони – круглі сироти. Інші жителі села не залишали їх без уваги і всіляко намагалися допомогти, хто чим міг. Але діти навчилися жити самостійно і виявилися досить господарськими малими.
Ця розповідь оповідає про їх побут і про одну пригоду – як вони за журавлиною ходили. Брат з сестрою вирішили набрати цієї чудесної ягоди побільше. Ось і згадали вони розповідь батька про місце, де видимо-невидимо. Але шлях туди лежав через болото. Його можна було обійти. Ось тут-то і сталася між дітьми сварка, в результаті якої Настя пішла в обхід, а брат пішов прямо по згубній стежці і трохи не загруз у болоті.
На щастя, все закінчилося добре. Хлопчика врятувала розумна собака. До того ж, він зумів убити вовка, якого довго жителі села не могли зловити. За це уславився він героєм. А ягоди діти набрали.
Це розповідь не тільки про пригоди двох сиріток. Ще однією дійовою особою виступає в ньому сама природа. А все, що відбувається в ньому наштовхує на багато думки.
Всім нам відомо, що природа – наша годувальниця. Не дарма, до речі, розповідь названий так – «комора сонця». Це – ті дари, що ми приймаємо від природи і вони безмежні. Потрібно тільки вміти ними користуватися. Цьому і вчить твір.
Ще, під коморою тут розуміється і саме болото, де скупчується корисне для людини речовина – торф. Однак, все корисне може бути і небезпечним. Це і показується автором.
Хлопчик ледь не втопився в болоті. А над сестрою жадібність взяла гору. Дівчинка, діставшись до ягідної галявини, це теж природна комора, навіть забула про брата. Вона дуже сильно захопилася збиранням журавлини.
Але все добре, що добре закінчується. Діти отримали великий життєвий урок з цього свого пригоди. Вони зрозуміли, що потрібно діяти спільно і тоді можна буде уникнути багато небезпек. А знання і довіру досвіду людей – це те, що завжди допоможе.
Варіант 2
Післявоєнні роки були найважчими особливо для дітей, а про тих хто залишився сирітками і говорити не доводиться. В одному селі жили брат з сестрою матір померла, а батько загинув на війні. І довелося дітям самим вести господарство. Настя вставала рано вранці, готувала, ходила за худобою, займалася прибиранням. Брат навчився у батька майструвати дерев’яну посуд міняв у сусідів на що-небудь потрібне в господарстві. Селяни знаючи як дітям важко доводиться, намагалися допомогти, хто чим може.
Ось як-то навесні зібралися хлопці в ліс за журавлиною, в цей час ягода буває солодка. Як тільки зійшов сніг її мабуть не мабуть на галявинах, які називають комори сонця. Діти згадали про одне місце, де цієї ягоди можна назбирати ціле відро з одного метра. Спершу вони йшли разом поки не дійшли до розвилки. Там Настя пішла по широкій доріжці, а Митраша вибрав на вузьку стежку. Заблукати він не боявся, так як взяв з собою компас і навіть рушницю. За те, що хлопчик був зібраний і завжди намагався запастися потрібними речами його прозвали «мужичок у мішечку».
У лісі, через який йшли хлопці жила собака Травичка, коли вона належала лісника, а після його смерті залишилася одна. Тоскно їй було і вона частенько вила. Цей виття почув вовк і вирішив її зловити, але в той самий момент коли її можна було схопити собака помчала за зайцем.
Митраша йшов непомітною стежкою і потрапив у болото, добре зрозумів кинути рушницю плазом, на ньому тримався поки його випадково не знайшла Травичка. Тут з-за кущів з’явився вовк, Митраша не довго думаючи вистрілив і вбив його. Поки брат бродив по болоту Настя назбирала ягід.
Повернувшись додому діти розповіли про свою пригоду. Мало хто їм повірив, але деякі особливо цікаві вирушили в ліс і привезли вовка. Тепер «мужичка в мішечку» заповажали ще більше.
Зовсім не обов’язково бути дорослим і досвідченим, щоб убити запеклого вовка з яким не могла впоратися спеціальна бригада, достатньо трохи везіння.
5, 6 клас
