Головні герої оповідання – брат і сестра, Настя і Митраша. Діти залишилися без батьків. Вони – круглі сироти. Інші жителі села не залишали їх без уваги і всіляко намагалися допомогти, хто чим міг. Але діти навчилися жити самостійно і виявилися досить господарськими малими.
Ця розповідь оповідає про їх побут і про одну пригоду – як вони за журавлиною ходили. Брат з сестрою вирішили набрати цієї чудесної ягоди побільше. Ось і згадали вони розповідь батька про місце, де видимо-невидимо. Але шлях туди лежав через болото. Його можна було обійти. Ось тут-то і сталася між дітьми сварка, в результаті якої Настя пішла в обхід, а брат пішов прямо по згубній стежці і трохи не загруз у болоті.
На щастя, все закінчилося добре. Хлопчика врятувала розумна собака. До того ж, він зумів убити вовка, якого довго жителі села не могли зловити. За це уславився він героєм. А ягоди діти набрали.
Це розповідь не тільки про пригоди двох сиріток. Ще однією дійовою особою виступає в ньому сама природа. А все, що відбувається в ньому наштовхує на багато думки.
Всім нам відомо, що природа – наша годувальниця. Не дарма, до речі, розповідь названий так – «комора сонця». Це – ті дари, що ми приймаємо від природи і вони безмежні. Потрібно тільки вміти ними користуватися. Цьому і вчить твір.
Ще, під коморою тут розуміється і саме болото, де скупчується корисне для людини речовина – торф. Однак, все корисне може бути і небезпечним. Це і показується автором.
Хлопчик ледь не втопився в болоті. А над сестрою жадібність взяла гору. Дівчинка, діставшись до ягідної галявини, це теж природна комора, навіть забула про брата. Вона дуже сильно захопилася збиранням журавлини.
Але все добре, що добре закінчується. Діти отримали великий життєвий урок з цього свого пригоди. Вони зрозуміли, що потрібно діяти спільно і тоді можна буде уникнути багато небезпек. А знання і довіру досвіду людей – це те, що завжди допоможе.