Закріплення матеріалу
Однак таблиця — лише допоміжний інструмент навчання. Мало допоможе і бездумне заучування довідкових визначень. Узгоджені та неузгоджені визначення потрібно розпізнавати усвідомлено, вміти працювати з ними, впевнено визначати їх тип. Краще всього виконувати практичні вправи. Благо, в якості навчального матеріалу може служити будь-яка книга, особливо багата різноманітними визначеннями класична література.
Така практична робота ефективно розвине і закріпить отримані знання і згодом допоможе без зусиль пройти будь шкільний тест. Узгоджені та неузгоджені визначення відрізнити один від одного досить легко. Досить слідувати наступним алгоритмом:
Перший етап. Знайти в реченні головне слово, з яким пов’язане визначення, задавши від нього питання.
Вправа: «Руде цуценя пустував в траві»: щеня – який? – рудий. Слово «рудий» відповідає на питання «який?», тому є узгодженим або неузгодженим означенням. Вправа може включати більш складні конструкції з декількома визначеннями. Кожне з них розбирається окремо по тому ж алгоритму.
Другий етап. Визначити тип мовлення, до якого належить визначення, і чи збігається воно з головним падежем, а також числом та родом. На цьому етапі спочатку зручно користуватися таблицею узгоджених і неузгоджених означень, щоб набити руку. Якщо форми слів збігаються, то визначення узгоджене, якщо не збігається хоча б одна, то неузгоджене.
«Руде цуценя пустував в траві»: визначуване слово – «щеня» (од. число, ім. падіж, чоловік. рід), залежне слово – «рудий» (од. число, ім. падіж, чоловік. рід). Висновок: це узгоджене визначення.
