Перше земське (народне) ополчення
Його очолив Прокопій Ляпунов – дворянин з Рязані. До нього приєдналися прихильники Лжедмитрія Другого, а також козача вольниця, яку очолив отаман Іван Заруцький. Однак особливих успіхів це ополчення у звільненні від поляків не добився, оскільки всередині нього самого почалися чвари і розбрат. В результаті був убитий козаками Прокопій Ляпунов, після чого дворяни покинули табір під Москвою, а козаки залишалися там до підходу другого ополчення.
Мінін і Пожарський – керівники другого народного ополчення
Нижегородський земський староста Кузьма Мінін активно пропагував визвольну боротьбу з польськими інтервентами. Його заклики підтримали не тільки посадські люди, але і весь міська рада, воєводи, духовенство і служиві люди Нижнього Новгорода. Кузьма Мінін, якому доручили керівництво збору коштів на ополчення і розподіл їх між ратниками, подбав і про вибір воєначальника майбутнього загони ополченців. Було прийнято рішення, що займе цю посаду князь Пожарський, який проявив себе не тільки як прекрасний воєвода, але і був порядною людиною, гідним довіри і поваги. Саме Мінін і Пожарський стали ватажками другого земського ополчення. Їм вдалося не тільки виконати складний шлях з Нижнього Новгорода до Москви, але й повністю звільнити землю руську від інтервенції. А трохи пізніше відбулося обрання Михайла Романова на царство рішенням Земського собору.
