Походження назв
Найменування «вогули» і «вогуличи» вживалися в українській мові до 1930-х років. Воно походить від слів, узятих з мови остяки, які пишуться, як uoɣaĺ і uoɣat. У мові комі є схожа лексема vakul, яка складається з двох частин va – «вода», і kul – «чорт». До сьогоднішнього дня це іменування вживається в деяких мовах, як, наприклад, у німецькій, де є іменник Wogul і прикметник wogulisch.
При цьому самі вогули називають себе māńś або moańś. Походження самоназви «манси» вчені-етимологи відносять до прафинно-угорського mańćɜ, обозначающему «чоловік, людина». В російською для позначення представників вогулов-мансі існують такі слова, як:
- у множині – несклоняемое «манси» і «мансійці»;
- в однині – «мансиец», «мансийка», а також для позначення чоловіка чи жінки і несклоняемое «манси»;
- два прикметників – незмінне «манси» і «мансійський».
В продовження вивчення значення слова «вогул» розглянемо деякі загальні відомості, що стосуються цієї народності.
