На службі Російської імперії
В період правління Анни Іоанівни чисельність волзьких козаків значно збільшилася через те, що її указом від січня 1734 року до цієї категорії були офіційно приписані вихідці з Дону, польстившиеся на високу платню і виявили бажання переселитися для несення військової служби в райони Царицина і Камишина. З цього часу почався майже сорокарічний період відносно спокійного життя козаків, успішно совмещавших несення прикордонної служби з турботами про власному господарстві.
З історії волзького козачого війська відомо, що, відповідно до розпорядження військової колегії, воно було влаштовано на тих же принципах, що і всі інші подібні їм військові формування. Кожен козак отримував від держави матеріальну допомогу для спорудження будинку і створення власного господарства. Крім того, надавалося грошове і хлібне жалування, що забезпечувало йому і його сім’ї безбідне існування.
