Комплементарність
Зупинимося більш докладно на парних зв’язках. Вже ми казали про те, що пари азотистих основ утворюються не хаотичним характером, а в строгій послідовності. Так, аденін може зв’язатися тільки з тиміном, а гуанін тільки з цитозином. Це послідовне розташування пар в одного ланцюга молекули диктує розташування їх в інший.
При реплікації або подвоєнні для утворення нової молекули ДНК обов’язково дотримується дане правило, має назву “комплементарність”. Можна помітити таку закономірність, яку згадували у зведенні правил Чаргаффа – однаково число таких нуклеотидів: А і Т, Г і Ц
Реплікація
Тепер поговоримо про біологічної ролі реплікації ДНК. Почнемо з того, що у даної молекули є ця унікальна здатність до самовідтворення. Під цим терміном розуміється синтез дочірньої молекули.
В 1957 році було запропоновано три моделі даного процесу:
- консервативна (зберігається вихідна молекула і утворюється нова);
- полуконсервативная (розрив вихідної молекули на моноцепи і приєднання додаткових підстав до кожної з них);
- дисперсна (розпад молекули, реплікація фрагментів і збір у випадковому порядку).
Процес реплікації має три етапи:
- ініціація (розплітання ділянок ДНК за допомогою ферменту хеликазы);
- елонгація (подовження ланцюга шляхом приєднання нуклеотидів);
- термінація (досягнення необхідної довжини).
У цього складного процесу є особлива функція, тобто біологічна роль – забезпечення точної передачі генетичної інформації.
