Довгий час використання скорочень в українській мові вважалося поганим тоном і застосовувалося досить рідко. Однак в останні сто років скорочення стали невід’ємною частиною мови, активним способом словопроизводства. Особливо часто їх можна зустріти в діловому та науковому стилі. Існує навіть ціла нормативна база, що містить у собі правила скорочення слів і список загальноприйнятих скорочень у сучасній російській мові.
Що таке скорочення
Скороченням в сучасній російській мові називають скорочення слова зі збереженням його первісного змісту. Також іноді скороченням називають нове, що вийшло в результаті цього скорочення, слово.
Скорочення в основному зустрічаються в довідковій літературі, офіційних документах, особистих записах, конспектах. Їх практично неможливо зустріти в художньому тексті, тільки якщо автор навмисно не стилізував його шматок під інший стиль російської мови.
Основні правила скорочень
Існує кілька головних правил скорочень слів, які допоможуть не зіпсувати текст і не заплутати читача. Найголовніше: скорочення, загальноприйняті в тому числі, варто вживати, тільки якщо це стилістично виправдане. Їх застосування в тексті художнього стилю вкрай небажано.
Друге важливе правило: скорочення повинно бути зрозумілим читачеві. У російській мові загальноприйняті скорочення можна зустріти повсюдно, тому будь-який носій мови здатний легко їх розшифрувати. Однак, навіть якщо автор використовує спеціальне скорочення, надаючи список з докладною розшифровкою в кінці тексту, варто подбати про простоті скорочення, щоб читачеві не доводилося постійно повертатися до цього списку, а він міг легко запам’ятати скорочення. Зрештою, головна мета скорочення слів у тексті – це саме економія часу.
Третє правило: слід уникати скорочень-омонімів, які пишуться однаково, але несуть різний зміст. Читачеві може бути складно розшифрувати такі скорочення. Їх вживання все ж допустимо, за умови, що з контексту чітко зрозуміло, що саме автор має на увазі.
Четверте правило: нехай це і може здатися складним, варто стежити за нейтральністю форми скорочення. Неблагозвучні слова можуть відвернути читача від змісту тексту, розсмішити його, утруднити сприйняття, викликати небажані асоціації.
П’яте правило: необхідно дотримуватися єдність скорочень, якщо слова і словосполучення одного типу присутні в тексті, то неприпустимо скорочувати одне і не скорочувати інше. Також якщо мова йде про періодичних виданнях, тексті в декількох томах і так далі, то обов’язково потрібно стежити за усталеністю скорочень, неприпустимо скорочувати слово в одному випуску і залишати його недоторканим в наступному.
Шосте правило відноситься вже не до стилістики, а до граматики російської мови. Скорочувати слова за загальноприйнятими правилами можна на першій букві, якщо мова йде про загальноприйнятому скорочення, яке буде легко зрозуміло читачеві тексту, на неначальной приголосної, але ні в якому разі не на гласною.
Сьоме правило: можна скорочувати слова практично будь-якої частини мови – іменника, прикметника, дієслова, числівника, прислівники і так далі. Скорочення не залежить від відмінка, числа, роду вихідного слова. Якщо усічена форма іменника належить до загальноприйнятих скорочень, прикметники і дієприкметники, утворені від того ж кореня, скорочуються за тією ж схемою.
Основні види скорочень
Всього скорочення діляться на три основні типи. Існують графічні скорочення, ініціальні та складноскорочені. Деякі з них також діляться на підтипи.
До того ж, у російській мові існують так звані высекаемые слова (коли слова видалені деякі букви і склади в середині, наприклад, мільярд – млрд) і змішані скорочення, що поєднують в собі відразу декілька видів. На них немає сенсу зупинятися занадто докладно, так як вони вживаються в сучасній російській мові відносно рідко.
Графічні скорочення
В графічних скороченнях видалені букви або склади замінюються графічно. Наприклад, при відсіканні кінцівки слова прийнято використовувати точку (англійська – англ.). Якщо у скороченні опущена середня частина слова, то тоді потрібно використовувати дефіс, наприклад: пр-в – виробництво. Косою рисою користуються при скороченнях, де відсікається кінцева частина словосполучення. Наприклад: Ростов-на-Дону – Ростов н/Д.
І нарешті, самий рідкісний і складний вид графічного скорочення, відсікання початкової частини слова. Такі скорочення практично не зустрічаються в сучасній російській мові.
Ініціальні скорочення
Инициальное скорочення або ініціальна абревіатура часто зустрічаються серед загальноприйнятих скорочень і знайомі кожному носію російської мови з дитинства. Вони утворюються за допомогою перших букв (іноді звуків) усіх слів словосполучення. При читанні такого скорочення вголос його не прийнято розшифровувати, вимовляється так, як пишеться.
Ініціальні абревіатури поділяються на літерні (СНД), буквено-звукові (ЦСКА) і звукові (ІТАР). Відмінності між ними незначні і в основному лежать в області фонетики. Також важливо розрізняти їх для успішного відмінювання абревіатур, але про це нижче.
Складноскорочені слова
Серед сложносокращенных слів також можна зустріти безліч загальноприйнятих скорочень, роз’яснення яких часто не потрібно. Утворюються вони за допомогою додавання скорочень деяких або усіх слів словосполучення. Наприклад: автозавод, колгосп.
Загальноприйняті скорочення
Також іноді скорочення ділять на три типи за ступенем їх поширеності. Самим великим і простим для вивчення типом є загальноприйняті скорочення. Список цих скорочень можна зустріти у спеціальних нормативних документах. Також це може бути профільна спеціальна література.
Загальноприйняті скорочення слів в документах, довідковій літературі, засобах масової інформації можна вживати без спеціальної розшифровки. Винятком можуть бути хіба що видання для дітей, так як вони можуть просто не знати значення цих скорочень.
Спеціальні скорочення
Спеціальні скорочення також не потребують розшифрування, однак на відміну від загальноприйнятих скорочень і абревіатур, вони вживаються виключно в галузевих виданнях, довідкової літератури, професійних документах, які призначені для читання тільки фахівцями у вузькій галузі, які повинні відмінно знати розшифровку цих скорочень.
Персональні скорочення
Персональні або індивідуальні скорочення зустрічаються найчастіше тільки в одному виданні, в довідковій літературі авторства однієї людини, в особистих нотатках, у конспектах. Якщо текст призначений для читання іншими людьми, то автор зобов’язаний надати, найчастіше в кінці тексту, спеціальний список з розшифровками персональних скорочень, особливо якщо їх кількість перевищує 20 і в тексті вони з’являються кілька разів. В іншому випадку, автор може надати розшифровку прямо в тексті, поруч у скороченням.
Головні вимоги до скорочень
Існують загальноприйняті вимоги по відношенню до загальноприйнятих скорочень і не тільки. Не слід скорочувати менше двох літер в кінці слова (хоча в списках скорочень можна знайти винятки). Також скорочення крім голосних букв не можуть закінчуватися на “ь”, “ъ” або “ї”. Крапка ставиться в графічних скороченнях, однак і тут є винятки, наприклад, в одиницях виміру вона часто відсутня. Деякі іменники, що знаходяться в множині, знаходяться в списках загальноприйнятих скорочень російської мови і за правилами передаються подвоєнням першої літери, наприклад: – “рр”, століття – “вв”.
Якщо скорочення відбувається на подвійний гласною, то вона зберігається, проте в деяких випадках, наприклад, на стику морфем, це правило не працює. Крім того, у засобах масової інформації та деяких ділових документах це правило сьогодні вже не дотримується.
Також, згідно з Гостом, загальноприйняті скорочення неприпустимі в заголовках, підзаголовках, анотаціях та авторефератах.
Нормативні документи
Головний документ, що регулює правила освіти загальноприйнятих скорочень слів – ГОСТ 2011 року. Саме там сформульовані основні вимоги до усічення слів, а також представлений великий список особливих випадків, які не піддаються існуючим правилам російської мови. В основному в цьому документі можна зустріти географічні, політичні, правові, економічні та наукові терміни. Складання загальноприйнятих скорочень за Гостом є найбільш безпечним і правильним способом, особливо якщо скорочення присутній в офіційних документах.
Також можна звернутися до численних словників скорочень та абревіатур для розшифровки незнайомих слів у тексті або для допомоги у скороченні слів при написанні тексту. Але в першу чергу варто покладатися на своє знання єдиних правил скорочень сучасної російської мови, щоб не виникло плутанини. Крім того, існують міжнародні переліки абревіатур, які постійно оновлюються. До них можна звертатися за розшифровки іноземних скорочень.
Вживання загальноприйнятих скорочень у документах – відмінний спосіб заощадити час і сили співробітників організації. Проте не варто захоплюватися, потрібно стежити за тим, щоб скорочення зустрічалися в тексті офіційних документів не надто часто.
Правила відмінювання
У багатьох людей при читанні тексту з наявністю абревіатур вголос або просто в процесі говоріння часто виникають проблеми з визначенням роду скорочення і його правильним схилянням.
Якщо мова йде про буквеної абревіатурі, то тут варто в першу чергу задуматися про головне слово в словосполученні. Наприклад в загальноприйнятому скорочення МДУ головним словом є “університет”. Відповідно, і абревіатура буде схилятися як слово чоловічого роду.
Звукова абревіатура читається по складах, таким чином легко визначити її тип. Тут граматичний рід слова визначається трохи інакше. Якщо скорочення закінчується на голосну літеру, то воно схиляється за правилами чоловічого роду, навіть якщо головне слово іншого роду.
В іноземних абревіатурах потрібно орієнтуватися на головне слово в російському перекладі і відштовхуватися від його граматичного роду.
Важливість скорочень у сучасній російській мові
Загальноприйняті скорочення слів – важлива частина сучасного російської мови. Їх давно вже використовують не тільки при написанні текстів наукового чи публіцистичного стилю. Практично кожна людина у повсякденному житті стикається з заповненням різного роду документації. Володіння діловим стилем вважається сьогодні обов’язковою вимогою для успішного існування в соціумі. А скорочення, в свою чергу, є вкрай важливою частиною цих стилів російської мови.
Також скорочення і абревіатури часто вживаються в розмовній мові, тому будь-який носій мови, який прагне говорити грамотно і красиво, повинен знати про правила їх складання та про особливих випадках, які є винятком з правил.
До того ж, навіть якщо ви ніколи не зіштовхнетеся з необхідністю вживати загальноприйняті скорочення за Дсту в документах, вміння легко і швидко усекать слова так, щоб потім написане було зрозуміло не тільки вам, але і читачеві, – це відмінний атрибут для будь-якої людини, що одержує вищу освіту. Швидке і ефективне складання конспектів – практичне і потрібне вміння.
Таким чином, загальноприйняті скорочення та абревіатури, так чи інакше, зустрічаються в житті будь-якого носія російської мови, тому не варто нехтувати вивченням правил, пов’язаних з ними.
