Звідки взявся буквар?
Але абетка — це не тільки букви, це ще й книга для навчання буквеному знання і вміння. Інакше — буквар, в минулому — буквиця. Буквар має славну історію, він є однією з перших друкованих книг. Звичайно ж, мовою він був написаний старослов’янською й мало нагадував сучасні книги для навчання грамотності. Першим подібні абетки для дітей придумав великий російський педагог Ушинський К.. Саме він запровадив методику, що полегшує дитині научіння грамотності, ввівши на перші сторінки найбільш найбільш часто вживані склади -ау, -ат. Свою абетку він назвав “Рідне слово”. Наступним великим реформатором букваря був Лев Толстой, назвавши його просто “Азбука”. Школи довгий час використовували цю працю великого письменника для навчання грамотності дітей.
Азбучні реформи
Після введення в дію кирилиці минуло багато часу, перш ніж хтось із державних умів зважився взятися за її перетворення. А воно було ой як необхідно. Сама мова змінився, став більш швидким, діловим. Петро I, бачить у грамотності особливе значення, рішуче підійшов до вдосконалення абетки. Він ввів цивільний алфавіт замість церковного, спростивши написання букв і прибравши деякі знаки.
У другій половині XVIII азбука доповнилася “ї” та “е”, до цієї пори вони не використовувалися.
Наступна велика реформа в абетці – це 1918 рік, її провели відразу після Жовтневої революції, що сталася в 1917 році. Написання прибрали дві літери, які дублювали один одного. Навіть був висунутий пункт про небажаність вживання букви Е, але все-таки її не вивели, намагаючись звести її вживання до мінімуму. Тобто букв, по суті, стало 31, так як “ї” та “е” були варіантами “і” та “е”. І в 1942 році ці букви зробили офіційно частиною російського алфавіту, привівши до числа 33.
