Розповідь «Сонячний удар», Іван Олексійович Бунін написав в 1925 році, перебуваючи в Приморських Альпах. Ця повість, як і багато інші твори Буніна, написані в еміграції, мають любовний сюжет. Автор у цьому творі показує, що і взаємні почуття можуть сколихнути низку любовних переживань.
Бунін багато думав над назвою оповідання. Було два невдало підібраних назви оповідання, які сам автор вважав простими і абсолютно очевидними. Вони не відображали бунинского настрою, перше повідомляло про події, що відбуваються, друге вказувало на можливе ім’я героїні. Так у письменника виникла ідея третього і найбільш вдалої назви «Сонячний удар». Це просто назва кричало про почуття, яке пережив головний герой, таке несподіване, яскраве почуття, миттєво захоплююче людини і як би спопеляючи його дотла.
У творі автор не дає чіткого опису героям оповідання, все дуже розмито, ні імен, ні віку. Таким способом письменник наче підносить своїх головних персонажів над навколишнім середовищем, умовами і часом. Дійовими особами розповіді є поручик і його попутниця. Будучи перш незнайомі, провівши один день разом, вони відчули таке щире, непорочне почуття, яке не випробовували раніше. Але на шляху закоханих з’являлися перешкоди і підступи долі, вони мимоволі розпрощалися. Бунін хотів показати, що сірі будні, побут дуже шкідливий для любові, вони лише знищують її.
Бунін оповідає про скороминущому роман, який виник між поручиком і заміжньою дамою. Він заглиблюється у всі тонкощі запаленої пристрасті, що виникли між героями, які провівши ніч, навіть не дізнавшись, імені один одного, вимушені розлучитися. Поручика так полонила його попутниця, що після розставання відчув тугу і душевну порожнечу. Сидячи в спустошеною каюті, він відчув, що постарів на десять років. Але найбільш посилювало його стан розгубленість і здивування. Він не знав, як розшукати даму свого серця і зізнатися їй, про свої почуття і не бачить більше за життя без неї.
Про долю героїні надалі автор не розповідає і нам залишається губитися у здогадах, як закоханість у поручика вплинула на її подальшу долю.
Стиль оповідання Буніна є вельми «щільним». Він умілець короткого жанру, в малому обсязі йому вдається максимально повно розкрити всі образи своїх персонажів і донести всю суть свого задуму і сюжету.
Про щасливе кохання І. А. Бунін ніколи не розповідав. Розповідь «Сонячний удар» не виняток. Він вважав, що об’єднання душ – це зовсім інше відчуття, незрівнянно з пристрастю. Справжня любов приходить і йде також раптово, як сонячний удар.
Варіант 2
Ми нічого не знаємо про героїв цього короткого оповідання. Він – поручик. Судячи за згадуваннями пустель Туркестану, повертається з крайнього півдня Російської імперії. Вона – дівчина, у якої де-то є чоловік і трирічна донька. З персонажів оповідання можна ще згадати лакея «в рожевій косоворотці» та веселого візника. Ввечері він віз в готель двох, а на наступний пароплав підвозив в пролетке вже одного офіцера. От і все. Решта простір розповіді займає опис відчуттів молодого гульвіси в розпеченому сонцем приволзькому містечку.
Чому вона не захотіла продовжити шлях разом? Мабуть, розуміла різницю між охопила їх пристрастю і любов’ю. Далі почалася б вульгарність незаконної зв’язку заміжньої жінки і молодого офіцера. З цього можна зробити ще один висновок: вона – старший і досвідченіший. Любовна пригода залишиться таємницею, згадуючи яку, їй буде не так нудно проводити зимові вечори в якомусь провінційному місті. А те, що з ними сталося, все одно не повториться. Далі, якщо вони не розлучаться, «все буде зіпсовано».
Метання поручика по незнайомому містечку заслуговують окремої розмови. Йому все здається занадто повсякденним, нудним порівняно з тільки що пережитим. Мабуть, гульвісою його називати ще рано. Молодий чоловік закоханий. Може бути, з ним таке сталося вперше. Сонце сліпить його, повітря душить. Але він щиро помиляється. Красива жінка подарувала йому відчуття щастя. І добре, що так ненадовго. Тепер він знає, що це таке, але ще не випробував розчарування. Вона подарувала йому майбутнє.
Напевно, у прекрасної незнайомки не така вже щасливе сімейне життя. Інакше вона не їздила б на курорт в самоті. Дівчат видавали заміж рано, і вона не встигла випробувати нічого подібного до того, як пішла під вінець. Того вечора вона вперше дала волю своїм почуттям. Завдяки чому виникає стільки припущень і вражень після прочитання кількох сторінок? Адже описана звичайна життєва ситуація. Але автор приділив таку увагу тонким, начебто незначним деталям, що розповідь завдяки цьому як би стає більше, зображуючи не провінційне містечко і двох людей, які зійшли там випадково з пароплава, а всю країну. Можна сказати і про живопису Буніна, який написав і картину і розповідь одночасно. Але на цьому живописному полотні видно не тільки зовнішні риси героїв, але і їх найтонші переживання.
11 клас
