Не один свій оповідання Чехов присвятив темі людської дурості, брутальності і того, як раболепствовали і запобігали люди перед вище поставленими особами. Представляє він у творах звичайні, повсякденні ситуації. Розповідає про це з гумором. Але, за сміховинним ховається сумна картина сучасного йому суспільства.
Так і в оповіданні «Хамелеон» він зображує зовсім простий випадок. Майстри Хрюкова кусає за палець собака. Він, в надії поживитися, починає закликати до порядку і закону, називаючи себе постраждалим. Проходив повз поліцейський наглядач спочатку погоджується з ним. Але, як тільки він почув з натовпу, що ця собака може виявитися генеральської, він тут же міняє свою думку.
Його і мав на увазі Чехів під «хамелеоном». Як ящірка змінює своє забарвлення, пристосовуючись до навколишнього середовища, так і наглядач Очумєлов змінював свою думку. Він теж пристосовувався. Адже якщо собака не бродяча, а генеральська, то тоді в його очах майстер не прав.
Кілька разів протягом усього оповідання відбувається зміна в поліцейському. Як тільки він чує нове думку з натовпу, то тут же інакше розцінює ситуацію. З його поведінки видно, що він підлещується перед генералом, боїться якимось чином образити йому. І такі ситуації відбувалися часто-густо.
Очумеловым керують цей страх перед вище поставлених особою і користолюбство. Якщо б собака була бродячої, то він сподівався що-небудь отримати з цієї справи, зірвати штраф. Про те, що він користолюбства, можна судити ще з самого початку цієї розповіді. Він йде по площі з, мабуть, щойно зібраною даниною з кого-то через проступок – з вузликом і конфіскованим аґрусом.
Не надто відрізняється від Очумелова і сам потерпілий. По відношенню до собаки він відчував свою силу перед нею. Не дарма з натовпу вилітають такі подробиці про те, що він знущався над твариною. Але як тільки собака вкусила Хрюкіна, то він одразу ж вирішив обернути цю справу собі на користь. Він хизується тим, що у нього брат жандарм. А як тільки починає змінюватися думка про цю ситуацію у Очумелова, то і він починає раболепствовать перед ним.
Ця система відносин, коли одні схиляються і плазують перед тими, хто званням і становищем у суспільстві вище – типові для того часу. З іронією і сумом розповідає про це автор. Він вважав, та й бачив, що притаманне це здебільшого людей. Відсутність власної думки, людської гідності і жорстокий деспотизм – ось плоди таких взаємин.
Аналіз твору Хамелеон
Оповідання «Хамелеон» була написана у 1884 році. Лейтмотивом твір стає сатиричне висміювання міщанських традицій. У центрі сюжету – історія поліцейського наглядача Очумелова, якому в оповіданні належить відіграти роль горезвісного «хамелеона».
Як приклад того, до чого може опуститися людина у своєму сліпому лестощах перед вищими чинами, автором наочно показана ситуація з собакою. Для Очумелова не має значення те, як йдуть справи насправді, він не прагне дізнатися правду. Основне його завдання – зберегти посаду і як можна сильніше вислужитися перед генералом. Таким чином, весь сюжет будується навколо метань Очумелова між двох вогнів. Потрібно або засудити Хрюкіна, або пристрелити погану собаку на місці. Результат подій залежить від того, кому належить собака. Не важко здогадатися, що в першому випадку власником буде генерал. Як хамелеон Очумєлов змінює забарвлення, вміло пристосовуючись до ситуації.
В його поведінці і в його словах криється по-справжньому абсурдне ставлення до життя. І адже правда, з якою вражаючою швидкістю і з яким завзяттям він змінює одне рішення на інше, абсолютно протилежне! Суть розповіді полягає в тому, що герой не помічає всієї абсурдності своїх вчинків, так як звик вести себе подібним чином і анітрохи не переживає про те, яке враження він справляє на оточуючих. Головна ідея твору полягає в тому, щоб показати таким людям, як вони виглядають з боку, продемонструвати їх справжню суть і змусити, таким чином, щось поміняти в своєму житті, пізнати себе і стати краще.
Як це ні сумно, але така риса, як бажання догодити, підлаштуватися, є в кожному з нас. Питання в тому, наскільки вона виражена і наскільки ми її розуміємо. Необхідно бачити в собі цей недолік і розуміти, як шкода і убого виглядає раболіпство. Воно позбавляє нас індивідуальності, перетворюючи в порожніх маріонеток, які бажають при кожному можливому випадку догодити або прислужитися. Ефект впливу розповіді на читача посилюється завдяки гумору, тонко пронизує буквально кожен рядок твору.
Автор блискуче справляється зі своїм завданням, а такі пороки, як лицемірство й підлабузництво висміяні і зведені до рангу ганьби, гідного лише загального засудження і осуд.
Для створення більшого комічного ефекту Чехов використовує різні прийоми і застосовує безліч художніх деталей. Зокрема, автором проводиться свого роду аналогія: так само як хамелеон змінює своє забарвлення, Очумєлов знімає пальто, то знову одягає. Крім того, Чеховим часто використовуються просторечная вираження та розмовна лексика, як-то: «їхня», «харю», «нехай» і т. д. В оповіданні також звучать розмовляючі прізвища, що несуть певне смислове навантаження: Очумєлов, Хрюкин, Жигалов. При цьому зовнішнє опис самих персонажів відсутня, що свідчить про собирательности образів. В оповіданні мова йде не про окремих людей, а суспільство розглядається в цілому.
6, 7, 9, 10 клас
