Аналіз твору Хамелеон
Оповідання «Хамелеон» була написана у 1884 році. Лейтмотивом твір стає сатиричне висміювання міщанських традицій. У центрі сюжету – історія поліцейського наглядача Очумелова, якому в оповіданні належить відіграти роль горезвісного «хамелеона».
Як приклад того, до чого може опуститися людина у своєму сліпому лестощах перед вищими чинами, автором наочно показана ситуація з собакою. Для Очумелова не має значення те, як йдуть справи насправді, він не прагне дізнатися правду. Основне його завдання – зберегти посаду і як можна сильніше вислужитися перед генералом. Таким чином, весь сюжет будується навколо метань Очумелова між двох вогнів. Потрібно або засудити Хрюкіна, або пристрелити погану собаку на місці. Результат подій залежить від того, кому належить собака. Не важко здогадатися, що в першому випадку власником буде генерал. Як хамелеон Очумєлов змінює забарвлення, вміло пристосовуючись до ситуації.
В його поведінці і в його словах криється по-справжньому абсурдне ставлення до життя. І адже правда, з якою вражаючою швидкістю і з яким завзяттям він змінює одне рішення на інше, абсолютно протилежне! Суть розповіді полягає в тому, що герой не помічає всієї абсурдності своїх вчинків, так як звик вести себе подібним чином і анітрохи не переживає про те, яке враження він справляє на оточуючих. Головна ідея твору полягає в тому, щоб показати таким людям, як вони виглядають з боку, продемонструвати їх справжню суть і змусити, таким чином, щось поміняти в своєму житті, пізнати себе і стати краще.
Як це ні сумно, але така риса, як бажання догодити, підлаштуватися, є в кожному з нас. Питання в тому, наскільки вона виражена і наскільки ми її розуміємо. Необхідно бачити в собі цей недолік і розуміти, як шкода і убого виглядає раболіпство. Воно позбавляє нас індивідуальності, перетворюючи в порожніх маріонеток, які бажають при кожному можливому випадку догодити або прислужитися. Ефект впливу розповіді на читача посилюється завдяки гумору, тонко пронизує буквально кожен рядок твору.
Автор блискуче справляється зі своїм завданням, а такі пороки, як лицемірство й підлабузництво висміяні і зведені до рангу ганьби, гідного лише загального засудження і осуд.
Для створення більшого комічного ефекту Чехов використовує різні прийоми і застосовує безліч художніх деталей. Зокрема, автором проводиться свого роду аналогія: так само як хамелеон змінює своє забарвлення, Очумєлов знімає пальто, то знову одягає. Крім того, Чеховим часто використовуються просторечная вираження та розмовна лексика, як-то: «їхня», «харю», «нехай» і т. д. В оповіданні також звучать розмовляючі прізвища, що несуть певне смислове навантаження: Очумєлов, Хрюкин, Жигалов. При цьому зовнішнє опис самих персонажів відсутня, що свідчить про собирательности образів. В оповіданні мова йде не про окремих людей, а суспільство розглядається в цілому.
6, 7, 9, 10 клас
