Аналіз твору Скрипка Ротшильда №2
Головне місце в літературі дістається, безумовно, Антону Павловичу Чехову, який вважав, що байдужість – це параліч душі. Але чи так це насправді?
На моїй книжковій полиці стоять в ряд твори Чехова. Антон Павлович… як таємничо він пише. Кожен розповідь залишає після себе безліч питань, відповіді на які повинні знайти самі читачі. І будь-яка деталь, яка зустрілася в тому чи іншому творі, щось да значить. Я дивлюся на книжку, красующуюся переді мною і представляє собою зібрання творів, і думаю, що Чехов часто торкався важливу проблему: байдужість людини до проблем оточуючих. І, дійсно, така проблема змушує задуматися, бо байдужість в нашому світі ще знаходить собі місце. Байдужість – це неупередженість, жорстокість по відношенню до інших. Воно проявляється в небажанні витрачати душевні сили на чуже життя. У цьому й трагедія. Якщо людина не здатний на щиру допомогу, значить, його душа черства. Не даремно стверджував Антів Павлович: байдужість – це параліч душі. Але чи це так?
Розповідь, який я хочу розглянути, щоб погодитися з твердженням Чехова – це «Скрипка Ротшильда». Головний герой – Яків Матвійович, який працює трунарем. Доходи його були невеликими, жив він з дружиною, до якої виявляв неупередженість і іноді навіть жорстокість. І, коли героїня помирає, Якова хвилює не вона, його приваблює якість труни, який він змайстрував своїй дружині ще за життя. В оповіданні чітко простежується зневажливе ставлення Якова Матвійовича до героїні. Його байдужість до близької людини – це страшний стан, коли душа паралізована. Вона не може ні чути, ні бачити, ні відчувати. У цьому вся біда.
В результаті я, мабуть, погоджуся з Чеховим, що байдужість – це параліч душі. Безперечно, бо безсердечний людина своїм зверхнім і холодним ставленням до оточуючих показує черствість своєї душі. Не треба бути байдужим до інших людей, необхідно надавати їм безкорисливу допомогу. Тоді і життя стане простіше. Варто лише почати з себе.
10 клас
