Байдужість і бездушність людини, описаний Чеховим ще багато років тому, досі постійно зустрічається в житті, а останнім часом набагато частіше, ніж це було раніше. Мініатюра Чехова «В аптеці» вперше була надрукована у знаменитій «Петербурзької газеті у 1885р. Ймовірно Антон Павлович спеціально вибрав це видання, щоб всі читають, можливо, побачили себе і змогли винести урок з цього оповідання і стати більш уважними і привітними до оточуючих людям.
Героями розповіді стали шість чоловік – це касир, два фармацевта, провізора, хлопчик і відвідувач аптеки Єгор Олексійович Свойкин. З них можна виділити двох головних героїв.
Єгор Олексійович Свойкин – домашній учитель, який захворів і був щасливий, що ця халепа сталася з ним у столиці, а не в селі, де немає лікарів. З цього можна припустити що Свойкин довгий час проживав у селі, де і навчав дітей із забезпечених сімей. Свойкин представлений пристойною людиною, яка не любить обходитися без спілкування, досить простий і небагатий. Провізор ж був зарозумілим разутюженным паном з похмурим обличчям і поглядом зверхньо. Безсердечність провізора вже спочатку проявляється в небажанні допомогти і підтримати хворого людини, який прийшов прямо від доктора і відвернув його від читання газети.
Все дійство відбувалося в аптеці, де навіть сходи була застелена дорогими килимами. Незважаючи на весь цей лиск і дорогу обстановку ніхто з людей не повинен обходитися з іншими вкрай безсердечно і виявляти це всім своїм виглядом. Виходячи з цього всього можна зробити висновок, що автор цієї мініатюри хотів донести до читачів звичайну людську життя і яку роль ми в неї граємо. Милосердя повинно бути в кожному і не важливо, яку посаду ти обіймаєш і ким працюєш, люди просто зобов’язані допомагати один одному, нехай навіть це пов’язано з фінансовими відносинами. Життя кожного з нас безцінна і неповторна. Ми повинні його прожити гідно, думаючи не лише про себе та про свою вигоду, а й про близьких і оточуючих нас людей.
Прочитавши розповідь доводиться лише здогадуватися, що сталося з головним героєм, дуже хочеться сподіватися, що він просто втомився і заснув від безсилля, а можливо йому вже не знадобиться допомога у вигляді ліків на оплату якого не було достатньо всього шість копійок. Дуже шкода що фармацевт не пішов на поступки і не відпустив ліки в борг. Воно дуже було потрібно хворому головному герою.
