В 1714 році в Росії був виданий указ про обов’язкову освіту дворян. У разі невиконання припису царя недоучкам-недорослям, считавшимися несвідомими, було заборонено вступати в шлюб. Даний документ і дав назву комедії Фонвізіна.
У творі автор розглядає дворянство, а зокрема проблему становлення особистості молодих людей у середовищі розбещених поміщиків. Письменник величезне значення надавав саме вихованню, вважаючи, що лише дотримуються певних встановлених правил дворяни зможуть забезпечити гідне майбутнє країни. І тут ми бачимо Митрофана – молодий дворянин, чиє оточення складають люди з мракобесными поглядами і поганим вдачею. Протиставляються йому освічені і діяльні Стародум, Мілон, Правдін та Софія.
Ці герої уособлюють всі ті якості, які автор цінував у своїх знайомих. Через їх мовлення Фонвізін висловив всі ті ідеї, що витають серед свого освіченого оточення. Простаковы і Скотинины ж, навпаки, є втіленням всього стереотипного і самого поганого, притаманного дворян того часу. Матінка Митрофана своєю сліпою любов’ю і безмірним обожнюванням душить сина настільки, що навіть сам Митрофанушка холоднокровно відмахнеться від неї в кінці комедії. Це «лихих звичаїв» плоди не тільки Простакової, але і всієї Росії в цілому.
Цікава різниця в мові героїв, що стала основною характеристикою для кожного персонажа: убогий і бляклий мова Митрофана; багатий словниковий запас Правдіна; витончена мова Софії; мова Простакової, що рясніють грубими словечками, притаманними селянам; велика кількість цитат з духовних книг у промові Кутейкина і жаргонізми сержанта.
Автору неприємна ця середовище малоосвічених, грубих, неосвічених людей, які забули про дворянське і людську гідність. Для дворянства того часу стало нормою абсолютна відсутність культури у старшому поколінні і поверхневий, фальшивий блиск недоучившего нового покоління.
Аналіз комедії Фонвізіна Недоук 8 клас
У цій комедії все будується за класичною схемою, тобто зав’язка (знайомство з героями), основна частина сюжету, фінал, в якому торжествує добро. І здається, що тут зрозуміло, хто поганий, а хто хороший, все досить ясно. Ця комедія, звичайно, висміює погане у вихованні, ставлення до оточуючих людей.
Ми потрапляємо в будинок до того самого «недорослю» (Мітрофанушке), точніше, в дім його сім’ї. Але насправді править там він сам, адже він крутить своєю матусею, яка в ньому душі не чує. А вже батька вона засунула куди-то давним-давно! Так ось цей неосвічений дилда думає тільки про себе, страшно уявити, що він міг би накоїти далі!
Фоном проходять його бідні вчителі, хоча вони іноді дурні і обманщики. Є і прекрасна Софія, яку тут тримають за Попелюшку. Але коли виявляється, що вона стала багатою спадкоємицею, то все відразу міняється. Її хочуть видати заміж, читачеві смішно це – вони зовсім не пара. Крім того, Софія зустрічає свого коханого.
Кілька невеликих кульмінацій – сварок між героями відбувається. Кожен розповідає про себе (душу відкриває) у своєму монолозі. По-моєму, кульмінація всієї п’єси – в момент викрадення Софії. Тобто негативні герої готові піти навіть на злочин, аби добитися свого. Матінка Простакова, звичайно, «хороша», скільки дурних і злих слів вона вимовляє! І взагалі, дуже багато в нашому житті, як я зрозумів, цитат з цієї п’єси. Починаючи з «не хочу вчитися…». Головні герої – всі яскраві, цікаві, хоч і не завжди приємні.
У фіналі дядечко Стародуб, як кажуть, викриває негідників. За погане ставлення до селян практично позбавляє Простакову стану, маєтки. Найсумніше, що вона практично втрачає сина. Ні, його не забирають в армію, в’язниці або столицю, він сам відмовляється від матері, нехороша людина.
Мораль, звичайно, ясна. Не можна так балувати сина… І взагалі нікого. Це не короткий зміст, тому я не вдаюся в сюжетні повороти, але всі вони захоплюючі, несподівані.
Можу зробити висновок, що це дуже сильний твір, що і так зрозуміло, але найголовніше – воно досі сильно, досі актуальне.
Особисто мені було дуже цікаво читати п’єсу. Ще є дуже симпатичний фільм. Якщо раптом я побачу в театральній афіші цей спектакль, але я з задоволенням на нього піду. Ще й друзів візьму! І це буде не нудно, а ми посміємося.
Загалом, це класична п’єса з яскравими персонажами, несподіваними поворотами сюжету, запам’ятовуються фразами і хорошим фіналом.
