Аналіз твору Пушкіна Станційний доглядач

«Станційний доглядач» – є початком нової смуги творчості Олександра Сергійовича Пушкіна. Якщо в романі у віршах «Євгеній Онєгін» він намагається заховати ставлення до побутових питань під деяким гумором і саркастичним ставленням до оточуючих проблем. Та й сам Бєлкін в інших повістях намагається маскувати своє співчутливе ставлення до простого і звичайного рутинного життя, то в цьому оповіданні він описує її так, як є, без гумору і бажання прикрасити ситуацію.

Автор відчуває глибоку жалість, йому шалено шкода розбитої життя станційного доглядача, він відчув справжню бурю і жорстоку біль в самому кінці власного існування, тому розлучився з нею на досить сумній ноті.

Пушкін в перший раз в творі допускає ноти серйозного засудження в бік божественного легковажності, яке незважаючи на всі суперечності було досить близько і дорого йому.

Станційний доглядач живе тихим і спокійним життям, змістом якого є донька Дуня. Але в один момент все руйнується, вона вмирає, що повністю руйнує звичний уклад життя. Він не може звикнути, що центр його існування зник, і тепер йому доведеться продовжити жити одному. Йому зустрічається гусар, який не бажав розділити з ним його горе, він не намагається зрозуміти літнього чоловіка, якому в цей момент необхідна була допомога і підтримка.

Повісті Бєлкіна стали першими реалістичними повістями, які отримали широкий розголос. Автор зміг точно передати реалізм різних життєвих ситуацій тієї епохи, в кожній людині, у той час відбувалася невелика революція, за якою головний автор спостерігає зі сторони. В життя Станційного доглядача відбувається справжня революція, яка закінчується трагедією.

Він не зміг розібратися з власним протиріччям, розібратися з подією і зламати ситуацію. Він втратив кохану і рідного людини, тепер йому не з ким розділити горе і щастя. Олександр Сергійович точно передає всі його внутрішні переживання, страждання і самотність, яке він відчуває. Власне тому читач розуміє, що благополучного результату не вийде.

Дивіться також:  Аналіз вірша Пушкіна Розмова книгопродавця з поетом