Анна Ахматова, поетеса писала вірші про земне кохання. Її іскріння пронизливі рядки про цьому складному почуття наповнюють все її життя. У той же час мова зрозуміла кожному, адже кожна людина на Землі, хоча б раз відчував почуття любові.
Одним з найяскравіших прикладів любовної лірики Анни Ахматової є вірш “Любов”. Цей твір народився у 1911 році і відноситься до ранньої ліриці поетеси. “Любов” розкриває всю багатогранність почуття. Жінки більш чутливі, більш сприйнятливі до почуттів. Анна Ахматова, як поет, ще більш тонко відчувала і відчувала. Через усю творчість незримою ниткою тягнеться любов.
Вірш наповнений образами, метафорами, барвами і формами. Любов має стільки видів, що говорити про неї без натхнення не можна. “У самого серця чаклує” – переживання, хвилювання, неспокій. Як часто це ніжне почуття супроводжується нервозністю і хвилюванням. Уява закоханого людини здатне на неймовірне. Пориви часто мають характер стихії.
І раптом – “цілі дні голубком, на білому віконці воркує”. І зникає нервозність, хаос, хвилювання. Все стає зрозуміло. Душа наповнюється світлом і умиротворенням. Світ набуває нових барв. Все навколо невинно і зворушливо.
І ще одне почуття пов’язане з любов’ю “і страшно її вгадати ще незнайомій усмішку” . Страх невідомості. Що там буде, як повернеться, як розкриє свої обійми кохання? Не знаючи чого то точно людина піддається почуттю страху. Але настільки сильне почуття яким є любов здатна заглушити всі навколо. Воно здатне творити і руйнувати, бути лютим і ніжним, підняти або згубити. Немає в світі сильніше і непередбачуванішою почуття. Анна Ахматова була рабинею любові і “навчила жінок говорити”. Вона в своїх творах показала всі жіночі образи-від юної дівчинки до вдови. Дала читачеві відчути всі зміни, які здатна зробити любов з жіночою душею.
Страждання, а часто в ліриці Ахматової любов саме страждання, може бути і солодким. Може бути несподіваним, примарною – “то в інеї яскравому блисне, причудится в дрімоті левкої”. У будь-якому випадку почуття любові практично ніколи не пов’язано з спокоєм. Це завжди кипіння крові і переживання, метання душі.
Вся лірика кохання Анни Ахматової наповнена силою. Кожна жінка, приміряючи на себе рядки її віршів, розуміє, що одного разу вже переживала подібні почуття. Одного разу вже любила…
Аналіз вірша Любов Анни Ахматової
Анна Ахматова – чоловік, жінка, яка дуже ніжна всередині себе, але не завжди хоче це показати людям. Це вірш чудово передає настрій всіх людей, які закохані, або коли це відчували. Адже саме так може відбуватися з тими, хто відчув таке. Кохання – це прекрасно, як всіляко підкреслює поетеса. Вона показує в своєму твір, як любов може підкрастися до нас – так, що ми і не помітимо спочатку. І тільки тому, зможемо раптом щось відчути.
Любов – вона саме така, її важко описати, настільки вона прекрасна, але все-таки це вдалося Анні Ахматовій. Яка і сама, судячи з усього, не раз закохувалася до безпам’ятства.
Любов – саме таким словом, дуже коротко і лаконічно, Ахматова охарактеризовывает свій вірш, і називає його саме їм. Все просто і ясно. Без різних замудренных слів і яскравих епітетів – все зрозуміло і красиво. Тому що саме в простоті – краса.
У 1911 році вийшло її твір, яке так сподобалося всім, тому що настільки ясно і красиво, – здавалося б, не писав ніхто. Поетеса змогла все затишно як би обставити, що, коли читаєш цей твір, відчуваєш себе максимально комфортно і просто. Пригадуються найкращі моменти своєї закоханості, і перше кохання. Вона порівнює спочатку любов – зі змійкою, яка укутается біля серця – і йти до останнього не хоче. А також, Ахматова все-таки зізнається, що, коли ти не закоханий, і не готовий до цього – страшно чекати, що таке з тобою може статися, що ти раптом можеш випадково її виявити в усмішці, найпростішою і звичайної, але незабаром – коханої.
Сама побудова вірш – дуже незвично. Спочатку підбиралося слово, а тому від нього як би йшли промінчики сонця, які охарактеризовывали самого заголовне слово в кожному куплеті. Твір складається з кількох строф, в даному випадку – з трьох.
Аналіз вірша Любов за планом
