Аналіз вірша Ахматової Любов

Анна Ахматова, поетеса писала вірші про земне кохання. Її іскріння пронизливі рядки про цьому складному почуття наповнюють все її життя. У той же час мова зрозуміла кожному, адже кожна людина на Землі, хоча б раз відчував почуття любові.

Одним з найяскравіших прикладів любовної лірики Анни Ахматової є вірш “Любов”. Цей твір народився у 1911 році і відноситься до ранньої ліриці поетеси. “Любов” розкриває всю багатогранність почуття. Жінки більш чутливі, більш сприйнятливі до почуттів. Анна Ахматова, як поет, ще більш тонко відчувала і відчувала. Через усю творчість незримою ниткою тягнеться любов.

Вірш наповнений образами, метафорами, барвами і формами. Любов має стільки видів, що говорити про неї без натхнення не можна. “У самого серця чаклує” – переживання, хвилювання, неспокій. Як часто це ніжне почуття супроводжується нервозністю і хвилюванням. Уява закоханого людини здатне на неймовірне. Пориви часто мають характер стихії.

І раптом – “цілі дні голубком, на білому віконці воркує”. І зникає нервозність, хаос, хвилювання. Все стає зрозуміло. Душа наповнюється світлом і умиротворенням. Світ набуває нових барв. Все навколо невинно і зворушливо.

І ще одне почуття пов’язане з любов’ю “і страшно її вгадати ще незнайомій усмішку” . Страх невідомості. Що там буде, як повернеться, як розкриє свої обійми кохання? Не знаючи чого то точно людина піддається почуттю страху. Але настільки сильне почуття яким є любов здатна заглушити всі навколо. Воно здатне творити і руйнувати, бути лютим і ніжним, підняти або згубити. Немає в світі сильніше і непередбачуванішою почуття. Анна Ахматова була рабинею любові і “навчила жінок говорити”. Вона в своїх творах показала всі жіночі образи-від юної дівчинки до вдови. Дала читачеві відчути всі зміни, які здатна зробити любов з жіночою душею.

Дивіться також:  Аналіз вірша Ахматова Стисла руки під темною вуаллю...

Страждання, а часто в ліриці Ахматової любов саме страждання, може бути і солодким. Може бути несподіваним, примарною – “то в інеї яскравому блисне, причудится в дрімоті левкої”. У будь-якому випадку почуття любові практично ніколи не пов’язано з спокоєм. Це завжди кипіння крові і переживання, метання душі.

Вся лірика кохання Анни Ахматової наповнена силою. Кожна жінка, приміряючи на себе рядки її віршів, розуміє, що одного разу вже переживала подібні почуття. Одного разу вже любила…