Аналіз вірша Блоку Незнайомка

Вірш А. А. Блоку «Незнокомка» написано в 1906 році. У цьому вірші поет об’єднує два світу. В одному переважає «згубний дух», а за столиками сидять «пияки з очима кроликів». Ця перша частина вірша відображає безсторонню сторону передмість Санкт-Петербурга. Опису цієї частини можна порівняти з віршем А. Блоку «Фабрика». Тобто перша частина вірша «Незнокомка» ставитися до важливої для творчості поета теми «страшного світу».

Автор вірша звертає увагу на суспільство, яке втрачає моральні підвалини, і живе лише бажаннями. З’являються дотепники, які «серед канав гуляють з дамами». Це не таємничі незнайомці, а дівчата легкої поведінки, які заради грошей будуть сміятися над жартами будь-якого. Поет наповнює свій опис звуками: де-то «лунає жіночий вереск», а за шлагбаумом чути, плач, в ресторані кричать «п’яниці». Ліричний персонаж вірша, говорить, що він приголомшений, тобто спочатку вказує на кількість звуків, а потім каже, що вони його оглушили.

Друга частина вірша – це протиставлення «страшного світу». З’являється образ, який не пов’язаний з усім жахом ресторану. Ця частина пов’язана з іншою темою у ліриці поета «вірші про прекрасну даму». Незнайомка дихає духами і туманами, її світ зовсім інший. Вона прийшла із «зачарованої дали». Поет навіть не впевнений, реальна прекрасна жінка або вона просто плід його уяви. У передостанньому рядочки стає все більш очевидно, що дівчина за столиком перестає бути виразним чином: «І очі сині бездонні // Цвітуть на далекому березі».

У результаті, автор знову переноситься в світ реальності, де його сп’янілі розум починає мислити в іншому ключі. Автор визнає, що «істина у вині», по суті роблячи відсилання до того, що він такий же п’яниця, як і інші відвідувачі закладу. А є таємнича дама реальністю або ілюзією ніколи не буде відомо не ліричному герою, не читачеві.

Дивіться також:  Аналіз вірша Входжу я в темні храми Блоку