Аналіз вірша Блоку Сутінки, сутінки весняні

Написане в перший рік двадцятого століття це містичне вірш починається епіграфом Фета. Риторичне питання, на який все-таки намагається відповісти Блок: «Дочекаєшся?» Мрії.

Герой на березі, хвилі біля ніг холодні – не переплисти. А на тому березі чутна пісня. Відчуває герой, що самотня душа плаче там. Ось тільки слів не розібрати… Може бути, це його кохана, його доля? У героя «нетутешні надії», тобто йому мріється про щось не з цього простого берега, можливо, що і не з Росії, що, взагалі, не з цієї… планиды!
З’явилася і човен, яка невпевнено пливе – пірнає, гойдається.

Романтичне відчуття наповнює вірш, загадковість… «Таємниця звершується» – це незвичне поєднання показує, що відбувається дивне. Буває, що ми прості і знайомі речі раптом в одну мить (і часто на мить) ми сприймаємо як щось загадкове. Бачиш красу у звичному, радієш повноті відчуттів…

У вірші розвивається дія, все прискорюється. Тихі сутінки, заколисуючі хвилі… До них додається тревожащая пісня, далі – невірний рух човна. І ось хтось вже йде герою назустріч. Логічно, що цей той (точніше, та), хто прибув на човні, хто співав пісню. І герой кидається назустріч, можливо, своєї Мрії.

У фіналі загадка так і не розкрита. Знову сутінки опустилися, ніби завіса. На тому березі шум… Хтось гукає втікачку? Чи гостя на човні приснилася поетові? Або пісні теж не було…

Аналіз вірша Сутінки, сутінки весняні за планом

Дивіться також:  Твір Танок муз (по творчості Блоку)