Олександр Блок написав це цікавий вірш в 1910 році. А цікавий він тим, що сам поет зробив примітку про те, що це якесь наслідування одному з епізодів твору Льва Толстого «Воскресіння».
Говорячи про сюжет: це досить сумна картина. Життя молодої дівчини, яка сподівалася на щастя в житті. Але знайшла лише смерть. Створюється враження, що ліричний герой знав юну особу, спостерігав за її долею. Він і жаліє її, і в той же час з деяких рядків можна помітити, що дівчина сама пішла не тим життєвим шляхом. Дія розгортається на пероні залізничної станції, де юна особа намагається знайти відгук у серцях пасажирів з проносившихся повз вагонів. Чому вона чекає щастя саме в такому місці? Чому ж крокує в підсумку в прірву небуття? Багато питань виникає по мірі читання творіння А. Блоку. Заздалегідь Блок пише рядки «Не підходьте до неї з питаннями, Вам все одно, а їй-досить». Здається, ніби Блок хотів сказати про те, що читач, наче байдужий пасажир, він так само пронесеться повз, закінчивши читати. І все ж, можна припустити, що дівчина шукала щастя на пероні, бо сподівалася знайти відраду хоча б у незнайомців, адже вона була самотня.
Дуже майстерно А. Блок підбирає вираження у своєму творінні, щоб передати основну тему. Приміром у сьомій строфі є рядок «Так мчала юність даремна». Таке влучне слово «некорисна» дає зрозуміти, що героїня нікому не потрібна, ніхто не знає про неї, тільки ліричний герой і читач звертає свою увагу на долю дівчини.
Сумна доля притягує до образу нещасної душі. Мабуть, це одне з тих віршів, в яких не потрібно зайвий раз шукати сенсу, на нього просто варто звернути увагу, як на його героїню.
