Хочеться почати свій аналіз твору з того, в якому столітті жив автор. Лермонтова все більше хвилює питання вічності, для чого ми тут всі живемо. В «пророка» автор, ніби бажає виділити катастрофічність долі обдарованих особистостей, не прийнятих населенням. Лермонтов у своїй роботі немов підводить підсумкову риску у своїй долі і сильно засмучується, що багато що ще не встиг зробити. Якщо сильно вникнути у кожне слово, написане поетом, то можна виявити розлад Лермонтова з навколишнім світом, адже він зовсім не ідеальний. У вірші поет зайвий раз приходить до того, наскільки сумна його доля.
Вірш вважається, мало не останньою роботою Лермонтова, він ніби відчуває, що йому небагато лишилося жити. Але поет не мовчить, а пише і показує наскільки не ідеально держава.
Який сенс таїть даний твір?
У вірші добре зображено життя автора, його приреченість, його швидкий відхід з життя. І вже в самому початку твору відчувається образа, досада. Лермонтов розчарувався не тільки як живе населення, але так само і у своїх близьких людях. А те, що йому дано, вважається його покаранням. Але, навіть не дивлячись на це, поет так само пише і закладає в світ, що йому залишилося бути на цій землі не так вже й багато. З цієї причини, що Лермонтов намагається писати правдиво, на його долю йдуть жахливі муки і вигнання. Поет не може витримати такого негативу з боку суспільства і відсторонюється, вже живучи в своєму відокремленому світі і продовжуючи писати все в тому ж дусі.
Цей вірш написано у формі ліричної проповіді. Чіткість побаченого, отриманим Лермонтовим у своєму усамітненні, захоплює, але так само і мучить його. Поета мучать докори і злі думки вищого суспільства. У цьому творі відмінно відчувається не довіри автора, що завтра буде краще, ніж сьогодні.
Аналіз вірша Лермонтова Пророк
У вірші М. Ю. Лермонтов створює образ поета-пророка, будучи продовжувачем ідеї про творчий дар, заданим А. С. Пушкіна в однойменному вірші. Тому вірш пройнятий алюзіями та іншими відсиланнями до творчості Олександра Сергійовича. Ще однією спільною рисою є використання слов’янської лексики, біблійних мотивів. Однак у Лермонтова ми бачимо поета в момент набуття дару, тоді як у Пушкіна на момент одержання дарунка закінчується вірш.
Основний конфлікт вірша побудований на взаємини поета з суспільством. І саме цьому і присвячено весь вірш. Ставши пророком, поет зазнав “божественний дієслово” людям, але не знайшов у них відгуку. У відповідь він бачить злобу, заздрість і “порок”. Натовп не прислухається до закликів поета до “любові і правді”. Більш того, не тільки натовп, але і “ближні” залишають поета в самоті, або закидають його камінням.Така поведінка суспільства штовхає героя Лермонтова піти від людей і стати відлюдником. Герой посипає голову попелом, відрікаючись від усього мирського, і йде в пустелю. Саме тут він знаходить тих, хто слухає його промови – це зірки і тварини. Зірки підбадьорюють його, граючи променями, а “тварі земні” виявляються покірними йому. Тим самим він робить висновок про те, що світ природи ближче до Бога, ніж світ людей. І саме в ньому він знаходить заспокоєння.
У кінці твору ми знову бачимо поета, який виявляється у місті. І саме в цих рядках автор говорить про те, що надії на зміну суспільства немає. Старики, вказуючи дітям на поета, сміються над ним, зневажають і звинувачують його в гордині, бідності і нездатності ужитися з людьми.
Вони знову відкидають пророка, піддаючи його осміянню, тим самим прирікаючи себе і своїх дітей на безрадісне майбутнє.
Він гордий був, не ужився з нами…
Таким чином, використовуючи відсилання до творчості А. С. Пушкіна поет продовжує тему поета-пророка і показує, на його погляд, найбільш вірогідний шлях розвитку подальших подій, показавши запекле протистояння поета і соціуму.
Цей вірш мені сподобався своїми яскравими образами, цікавою мовою а також оригінальністю розкриття теми поета і поезії, поета і натовпу.
9 клас
Аналіз вірша Пророк за планом
