Хочеться почати свій аналіз твору з того, в якому столітті жив автор. Лермонтова все більше хвилює питання вічності, для чого ми тут всі живемо. В «пророка» автор, ніби бажає виділити катастрофічність долі обдарованих особистостей, не прийнятих населенням. Лермонтов у своїй роботі немов підводить підсумкову риску у своїй долі і сильно засмучується, що багато що ще не встиг зробити. Якщо сильно вникнути у кожне слово, написане поетом, то можна виявити розлад Лермонтова з навколишнім світом, адже він зовсім не ідеальний. У вірші поет зайвий раз приходить до того, наскільки сумна його доля.
Вірш вважається, мало не останньою роботою Лермонтова, він ніби відчуває, що йому небагато лишилося жити. Але поет не мовчить, а пише і показує наскільки не ідеально держава.
Який сенс таїть даний твір?
У вірші добре зображено життя автора, його приреченість, його швидкий відхід з життя. І вже в самому початку твору відчувається образа, досада. Лермонтов розчарувався не тільки як живе населення, але так само і у своїх близьких людях. А те, що йому дано, вважається його покаранням. Але, навіть не дивлячись на це, поет так само пише і закладає в світ, що йому залишилося бути на цій землі не так вже й багато. З цієї причини, що Лермонтов намагається писати правдиво, на його долю йдуть жахливі муки і вигнання. Поет не може витримати такого негативу з боку суспільства і відсторонюється, вже живучи в своєму відокремленому світі і продовжуючи писати все в тому ж дусі.
Цей вірш написано у формі ліричної проповіді. Чіткість побаченого, отриманим Лермонтовим у своєму усамітненні, захоплює, але так само і мучить його. Поета мучать докори і злі думки вищого суспільства. У цьому творі відмінно відчувається не довіри автора, що завтра буде краще, ніж сьогодні.
