Аналіз вірша Лермонтова Я не принижуся перед тобою

Михайло Лермонтов – молодий хлопець, який вже тоді почав писати свої гарні вірші і також писати твори в прозі. Тоді йшов 1830 рік. Лермонтов познайомився з красивою дівчиною, яку звали Наталя Іванова. Дівчина відповідала взаємністю на почуття молодого Лермонтова. Він здавався окриленим, адже після його розриву з іншого жорстокої кокеткою, яка не брала його почуття.

Їх роман тривав не надто довго, але під час його Лермонтов був щасливим, що виявилося для нього дуже важливим. Коли ж минув певний час, молодий хлопець переконався, що Наталя така ж, як і всі інші. Вона – просто кокетка, але більш милостива. Розчарувавшись, він повертається у Петербург, у своє оточення. Поет розчаровується досить сильно, що служить причиною написання його вірша «Я не принижуся перед тобою»

Взагалі, тема вірша Лермонтова вельми своєрідна, так як тема вірша: нерозділене кохання, в якій він розчаровується через деякий час, так як бачить неприкриту правду, хоч і гірку. Твір написано 1832 року. У своєму вірші Лермонтов пише про своє розчарування не тільки в Наталії, але і у всіх жінок, адже він полюбив, як йому здавалося, – ангела, але побачив зовсім не його. Він звинувачує Наталію Іванову в легковажності, і легковажності. Протягом усього вірша, написаного Лермонтовим, відчувається смуток і печаль, неприкрита причому зовсім.

Лермонтов досить докладно описує свої почуття і емоції, які так раптово виникли, в той момент, коли він раптом побачив на балу її, але разом з іншими хлопцями, з якими вона відкрито фліртувала, і причому в той час, коли він був неподалік. Це розчарувала його в ній, в його почуттях до неї. Адже він майже обожнював її, вважаючи не такий як всі. Але він помилився, до того ж він був молодий.

Дивіться також:  Адресати любовної лірики Лермонтова твір 9, 10 клас

Лермонтов відчуває розчарування і навіть трохи заздрість і злість, саме тому виникли емоцій з’являється вірш, або навіть вилилася визнання в ревнощів і розчарування, яке він надсилає їй, Наталії, тієї яку ще недавно так любив, і думав, що сам був улюбленим. Все валиться знову, але Лермонтов, як ніби навчений на чужому досвіді, просто вже не так гостро сприймає біль. Наталії він відсилає чернетку з цими записами, де разом в звинуваченням у зраді і легковажності, він зізнається, що вважав її до цього – ангелом. У нього в кінці вірша виникло питання – що ж йому тепер не вірити іншим жіночим істотам, якщо його зрадив сам ангел?

Аналіз вірша Я не принижуся перед тобою за планом